Передачі українською мовою виходять у середу з 08:00 до 09:00
Image and video hosting by TinyPic

L'UCRAINA E' AI CONFINI СON L'UNIONE EUROPEA E NON AI CONFINI CON L'EUROPA! 
УКРАЇНА - ЦЕ ЄВРОПА І МЕЖУЄ З ЄС, А НЕ ЗНАХОДИТЬСЯ НА МЕЖІ З ЄВРОПОЮ!










Неділя, 17.12.2017, 09:50









Неділя, 17.12.2017, 09:50

ЄВРОІНТЕГРАЦІЯ
НАВІГАЦІЯ
TICKET online
КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ
FRIENDS&PARTNERS
СТАТИСТИКА
UniCredit інформує
СОЦІАЛЬНА РЕКЛАМА
ТРУДОВА МІГРАЦІЯ
НАША КНОПКА

АКТУАЛЬНІ ВІДЕО
Вхід

Головна » 2012 » Лютий » 28 » Що таке міліція, поліція та жандармерія і яка між ними різниця?
21:10
Що таке міліція, поліція та жандармерія і яка між ними різниця?
 
Фото: malishok.com.ua
До початку ЄВРО 2012 залишилось 102 дні. До України як і до Польщі готуються приїхати іноземці з кожної одної країни ЄС і не лише задля футболу, а навіть просто так...заради наших чарівних україночок. Тут за кордоном у громадському транспорті чи на вулиці італійці про це лиш і ведуть мову, тож не виключно що і в інших країнах ЄС ведеться подібна мова. Проте справа тут інша... чи готові працівники сучасної української міліції, а вірніше їх керівництво до такої значної події без мінімального розуміння таких європейських цінностей як європейська родина демократії і свободи, людська гідність, права людини, свобода слова і відповідальність за власні вчинки перед законом, рівноправність, справедливість, законність та солідарність?
 
Мабудь ні, тому подаємо громадянам України коротке пояснення проводячи паралель порівняння між тим що таке міліція, поліція та жандармерія з чіткими дефініціями та поясненнями. Почнемо з міліції.
 
Отже що таке міліція? Міліція - це робітничо-селянське добровільне формування в яке набиралось без скруполів совісті громадян для захисту інтересів держави. За часів СРСР міліція здійснювала охорону громадського порядку, соціалістичної власності, особистих та майнових прав громадян, вела боротьбу проти порушників правил соціалістичного співжиття та злочинців.
 
Принципи організації та діяльності української міліції отримали подальший розвиток у Положенні про робітничо-селянську міліцію, яке було затверджено РНК УСРР 14 вересня 1920 р. В основу організації та діяльності української міліції були покладені ті ж принципи, що діяли і в міліції РСФСР.
 
Служба в міліції була добровільною, але кожен, хто вступав на службу, зобов'язаний був прослужити не менше одного року. На службу мали прийматися тільки особи, які досягли 21-річного віку, які користувалися виборним правом, не знаходилися під слідством та судом по звинуваченню у скоєнні злочинів. Одним словом - без кримінального минулого, цілком здорові та придатні для служби. Як озброєному виконавчому органові, робітничо-селянській міліції присвоювався статус збройних частин особливого призначення з усіма її правами і обов'язками відповідно її статусу.
 
Формування української міліції проходило у наступний спосіб: стабільно не вистачало професійних кадрів, слабкою була матеріально-технічна база. Слід наголосити, що часто міліція використовувалася радянськими органами як каральний інструмент для боротьби з населенням, що поставало проти влади більшовиків.
 
Міліція незалежної України. Сьогоднішня українська міліція - це непрофесійна та найкорумпованіша структура України. Разом з судами та прокуратурами України займає "0" довіру та викликає огиду з боку суспільства. Окрім цього - це правопорушний орган, який є прикладом зневаги до Закону, людської гідності, прав людини, до її життя, її політичних переконань, а отже об'єктом для знищення з боку держави. Під час "спілкування" з міліцією у 2010 р. від її "професіоналів" загинуло 40 невинних громадян. У 2011 - лише за перше півріччя в установах МВС України загинуло 26 людей! Оціночне число постраждалих від незаконного насильства зі сторони міліції в 2009 році склало 604 тисяч осіб, а в 2010 році ця цифра склала вже 790 тисяч осіб!
Міліція-це державний кат Фото: nr2.ru
 
 
Варто зауважити, що вони загинули не у перестрілці, не у відповідь на сумнозвісне «невиконання законних вимог» міліціонерів, а у міліцейських дільницях – беззбройні й беззахисні громадяни проти знахабнілих і безкарних "служителів закону" і держави. Проте це питання стосується не лише окремих міліціонерів – це проблема цілої системи керівництва МВС, яке слід звільняти негайно і відкривати на нього відповідні кримінальні справи. Система, яку вибудовували і плекали всі уряди України!
 
Хто сьогодні йде працювати в міліцію? Професіонали, люди, які прагнуть змінити сьогоднішню ситуацію? Дехто так, проте в основному це ті, які шукають легкої роботи й не обтяжені мораллю: робота не пильна, хабарі – регулярні! Тому, кажуть люди, у міліцію без блату влаштуватися не реально.
 
Чи багато сьогодні можна побачити міліціонерів, які б виставляли своє життя на небезпеку охороняючи громадський порядок та безпеку громадян? Майже ні, чому? Тому що міліція на відміну від поліції - це робітничо-селянське добровільне формування (народне військо) створене для захисту інтересів держави, в той час коли поліція - це професійний, висококваліфікований, збройний орган ПРАВОВОГО ПОРЯДКУ, який є призначений для захисту прав та безпеки громадян і їх майна. Окрім цього у випадках загрози людському життю - поліцейський або жандарм на відміну від міліціонера зобов'язаний піддавати своє життя небезпеці заради безпеки громадян.
 
Варто також знати: кількість особового складу і фінансування МВС щороку зростають. А де вони? В засідках? Розслідують важкі злочини? Ні, більшість займається бюрократичною роботою. Всі міліціонери захищаються державою так, мовби вони щодня стоять між життям і смертю.
 
Насправді стоять одиниці – але вони зазвичай ходять у погонах молодшого начальницького складу. А різні капітани, майори і полковники проїдають чималі бюджетні кошти і висмоктують хабарі з народу (який, у свою чергу, може й нерадо, але привчено їх дає). А потім вони за вислугу років йдуть у 45 років на пенсію. Вже не кажучи про те, що тисячі міліціонерів за наш рахунок здобувають вищу освіту (і в цей час ми курсантів ще й годуємо-вбираємо, а потім час в університеті враховується їм у спеціальний стаж, з яким вони молоденькі йдуть на заслужений відпочинок). Ну що, поговоримо ще про цих "професіоналів"?
 
Аналіз Закону України "Про міліцію". Норми та рекомендації Ради Європи
 
Спираючись на Спільну програму України і Європейської Комісії та Ради Європи і, зокрема, на пропозицію здійснити експертизу Закону України "Про міліцію" Рада Європи запросила пана Георга Пійла взяти участь у експертизі та викласти свої міркування у письмовому вигляді.
 
Експерт у своїй роботі спирався на наступні елементи: аналіз Закону України "Про міліцію" (далі - Закону) і Конституції України; порівняльне вивчення існуючих європейських стандартів і відповідних інструментів Ради Європи; враховував рішення, представлені в базі даних рішень Суду; спирався нa існуючу наукову літературу щодо відповідних питань.
 
Звіт містить п'ять частин: цей вступ, главу 1, яка пояснює принципи, на яких будується поліцейська діяльність у демократичній державі; главу 2 із загальними зауваженнями до Закону; третю главу з більш конкретними постатейними зауваженням і побажаннями щодо вдосконалення Закону і, нарешті, останню главу з підсумками.
 
Експерт cтверджує, що сучасна міліція у такій державі, як Україна, не може абсолютно порівнюватись з поліцією західних країн, оскільки елементи чинного Закону не відповідають стандартам світової практики, Ради Європи та судової практики Європейського суду з прав людини, а тому українська міліція, яка не є поліцією, для того щоб нею стати, потребує негайної докорінної реформи та прийняття нового відповідного закону.
 
На закінчення експерт звернув увагу Ради Європи і української сторони на свою повну готовність до подальших зусиль на шляху вдосконалення законодавства України на основі цих зауважень.
 
А тепер розглянемо що таке поліція?
 
Поліція у демократичній конституційній країні. Завдання і правові рамки.
 
Закон про поліцію, який широко застосовується у світовій практиці західних країн встановлює чіткі правові рамки для здійснення поліцейськими своєї діяльності. Постійна турбота про забезпечення прав і основних свобод людини визначає мету і цілі діяльності поліції, а також її компетенцію, надаючи у її розпорядження ряд інструментів належної безпеки і порядку.
 
У цьому відношенні поліцейський закон визначає межі поліцейської відповідальності, а також чітко установлює співвідношення між різними органами і найбільш суттєвими складовими частинами комплексу забезпечення виконання поліцейських завдань: керівних осіб і службовців поліції, а також громадян та їх об'єднань. Крім того у цьому законі передбачено владні повноваження, цілі, обов'язки та відповідальність служб і службовців поліції, що забезпечують не лише правову безпеку громадян, а й самих службовців поліції.
 
Законом передбачено обов'язок координації співпраці між підрозділами і службами поліції. Нарешті, Закон передбачає певні аспекти правової процедури у разі порушення службовцями поліції своїх повноважень, правову допомогу що пов'язана з такими випадками, а також негативні наслідки, що можуть виникати для поліцейських у результаті такої діяльності поліції.
 
Приписи щодо поліції мають розглядатись у світлі принципу поділу влади. Хоча такий закон і містить конкретні повноваження поліції, проте вони не мають права порушувати згаданий принцип і втручатись в діяльність судової гілки влади на різних рівнях реалізації права, тобто при розгляді, ухваленні рішення про правовий спір, а також його виконання.
 
Поліцейський закон має базуватись на національних і міжнародних базових принципах конституційної держави, що захищають права і свободи громадян країни. Він уточнює і деталізує своїми нормами ці загальні принципи, установлюючи справедливе і раціональне співвідношення між ними. З метою забезпечення ясності норм поліцейського закону їх необхідно інтегрувати в одному тексті.
 
Поліцейський закон базується на розрізненні між поліцейськими органами і поліцейськими службами, більше уваги приділяючи юридичній природі заходів, що їх вживають органи, компетенції, яку вони отримують для того, щоб скеровувати поліцейські служби на виконання цих заходів, стаючи при цьому рукою закону.
 
Висловлюючи роль органів у здійсненні поліцейських повноважень, закон підкреслює пов'язану з цим відповідальність. Така сама увага приділяється ролі службовців поліції при здійсненні ними діяльності з виконання своїх завдань чи ролі службовців поліції взагалі. Для того, щоб забезпечити реалізацію своїх функцій належним чином органи поліції, відповідальні за діяльність тих чи інших служб, мають заздалегідь отримати відомості про наступну діяльність за певних ситуацій. Це дозволятиме їм розробляти вказівки до діяльності відповідним службам.
 
Закон має на меті забезпечити повнішу правову безпеку громадян. Це забезпечується, з одного боку через наголос на нормах, що передбачають застосування щодо громадян заходів примусу, і з іншого - підкреслюючи, що застосування примусу поліцією допускається лише за передбачених законом передумов у межах її завдань.
 
Тому створюючи закон "Про поліцію" український законодавець має вимагати, щоб діяльність поліції базувалась на об'єктивних підставах і наголошувати, що їх застосування має бути викликано абсолютною необхідністю. Відтак законодавець має належною мірою роз'яснити конкретні дії службовців поліції, що обмежують права і свободи громадян і обмежити такі дії у часі.
 
Цей закон має якомога гармонійніше регулювати співвідношення між компетенцією та повноваженнями поліції і, до певної міри, з огляду на здійснення керівних повноважень у межах поліції. Однак така гармонізація не нівелює специфічні риси кожного з видів поліцейської діяльності. Вона є лише важливим і ефективним інструментом оптимізації співпраці і координації зусиль між різними підрозділами системи поліції.
 
Працівники італійської поліції під час виконання службових обов'язків

Поліція - це професійний, висококваліфікований, збройний орган правового порядку, який є призначений для захисту прав, безпеки громадян та їх майна. Її основними завданнями є захист прав громадян, запобігання скоєнню злочину, репресія (припинення) злочину, розкриття злочину, дотримання громадянами правового порядку, переслідування правопорушників, а також забезпечення захисту майна і надання допомоги громадянам у кризових ситуаціях. У разі необхідності, поліція може вжити спеціальні заходи, або залучити на оперативному рівні інші спецслужби органів правового порядку.

 
Поліція є основою стабільності у державі та безпекою громадян. На неї ніхто не може чинити тиск, а та особа чи посадовець, яка намагається чинити на неї тиск, погрожує чи заставляє її робити те, що протирічить її прямим функціям, підпадає під негайний арешт та кримінальну відповідальність. У разі протиправних дій зі сторони працівника поліції - його притягується до цивільної або кримінальної відповідальності - в залежності від правопорушення, яке він скоїв.
 
Історія та дефініція. Слово "поліція" походить від грецького слова "рoliteia" та латинського "politie". В шістнадцятому і сімнадцятому столітті поліцейські були призначені для виконання внутрішньої форми управління державою і виконували судову, військову та казначейську функції. Це були так звані поліцейські держави. Такі широкі повноваження поліції використовувались особливо у міжвоєнний період, а також на них було покладено цілий ряд адміністративних установ з метою забезпечення громадської безпеки в різних сферах діяльності. Ось деякі назви різних установ, якими займалась поліція: "медична поліція", "санітарна поліція", "гірничодобувна поліція", поліція лісового господарства, "поштова та зв'язкова поліція" і т. д.
 
Поліція була тим офіційним органом, яка займалась дотриманням закону громадян, захистом державної власності та запобіганням громадянських заворушень. В їх повноваження входило також законне застосування фізичної сили по всій території, яка юридично належала до їх компетенції.

На відміну від "середньовічної", сучасна поліція здійснює лише окрему частину державної діяльності. Поліцейська діяльність включає в собі цілий ряд нових заходів пов'язаних з внутрішніми справами країни, проте їх безпосереднє завдання залишається пов'язаним з забезпеченням та збереженням внутрішнього громадського порядку.
В деяких країнах, наприкінці 19-го століття і на початку 20-го століття поліції було надано нові повноваження у сфері захисту приватної власності громадян та боротьбі з організованою злочинністю та мафією (Італія). 

У країнах Східної Європи таких як Чехословаччина, Польща, Югославія та країнах СРСР у післявоєнний період замість поліції була militsia (міліція), проте її повноваження та правовий статус не відповідали поліцейським, оскільки це була міліція.
 
Ірландська поліція називалась Національною поліцією ("охоронці порядку"), а поліцейський називався Ґарда. Більшість поліцейських і детективів країн ЄС та США працює сьогодні не менше 40 годин на тиждень. Коли вони перевищують норму, то відповідно отримують надбавну оплату.
 
Взаємовідносини між поліцією і правами людини

Взаємовідносини між поліцією і правами людини базуються на поняттях "захист" та "дотримання". Як би це банально не звучало для сучасних працівників міліції - майбутніх поліцейських, захист прав людини - це одна з основних функцій поліції. Вона робить це у найбільш загальному вигляді через підтримання суспільного порядку таким чином, щоб населення могло користуватись всіма категоріями прав людини. Порушення суспільного порядку зменшує або взагалі унеможливлює здатність держави забезпечувати права людини.
 
Окрім того, частково через функціонування поліцейських структур держава здійснює своє правове зобов’язання щодо захисту конкретних прав людини, наприклад, права на життя.

В тому, що стосується "дотримання", то поліцейські повинні дотримуватись прав людини під час виконання своїх службових обов’язків. Іншими словами, оскільки захист прав людини є функцією поліції, вимога дотримуватись прав людини визначає способи, за допомогою яких поліція має виконувати свої функції.

Позитивним аспектом у взаємовідносинах між поліцією та правами людини є те, що вимога дотримуватись прав людини безпосередньо пов’язана з виконанням функцій поліції. Так, наприклад, права людини захищаються законом, а поліція слідкує за виконанням закону - запобігання або викриття злочину, підтримка суспільного порядку, захист прав людини. Ефективна робота поліції в даному випадку полягає у виконанні нею своїх функцій і дотриманні прав людини. Порушення прав людини, порушення закону заради здійснення "правоохоронних" заходів не можна вважати ефективною роботою поліції, якими 6 не були досягнуті при цьому результати. Якщо поліція порушує закон заради його здійснення, то вона не зменшує рівня злочинності, а лише збільшує його.

Кодекс поведінки поліцейських.

Кодекс поведінки службовців правоохоронних органів був підготовлений ООН 17 грудня 1979 року, № 34/169 який містить загальні та конкретні правила поведінки з таких питань, як застосування сили (стаття 3), конфіденційність (стаття 4), захист затриманих (статті 5 та 6), поведінка, якої слід дотримуватись у відповідь на неналежні дії колег (стаття 8). Стаття 1 вимагає високого рівня почуття відповідальності та професійної компетенції. Резолюція Генеральної асамблеї Організації Об’єднаних Націй, за якою було ухвалено цей кодекс, вимагає, окрім іншого, щоб кожен підрозділ правоохоронних органів репрезентував суспільство в цілому, ніс перед ним відповідальність і враховував потреби цього суспільства. Це є дуже позитивне зображення суті поліції та зв’язків підрозділів поліції з суспільством, якому поліція служить.
 
Європейська конвенція з прав людини і діяльність поліції
 
Європейська конвенція з прав людини, що є одним з найбільш революційних чинних міжнародних документів, посідає центральне місце в європейській системі захисту прав людини. Приєднуючись до Конвенції, держави беруть на себе зобов’язання забезпечувати права, що викладені в ній, та передбачити "ефективний" механізм запобігання порушенню прав людини на національному рівні. В разі, коли такі національні засоби захисту виявляються неефективними, особа має право звернутись до незалежного міжнародного Європейського суду з прав людини. Держави-учасниці погодились визнати обов’язковими для виконання рішення цього Суду. Україна є державою-учасницею! В результаті цього рішення, яке виноситься на користь однієї особи, може спричинити вагомі зміни в правовій системі країни, проти якої була подана заява. Окрім цього, 43 зі 44 держав-членів Ради Європи також погодились із тим, що положення Європейської конвенції з прав людини є нормами прямої дії на національному рівні в їхніх державах. Таким чином, права людини, що закріплені в Європейській конвенції з прав людини, стали частиною національних правових систем, які регулюють діяльність поліції в кожній європейській державі.
 
На момент підписання Конвенції в 1950 році в ній визнавались і гарантувались 12 основних прав людини. Угоди, що були укладені пізніше, розширили кількість прав, які забезпечувала Конвенція. Найбільш актуальними правами людини по відношенню до області діяльності поліції є право на життя (стаття 2), право не бути підданим катуванню чи нелюдському, або такому, що принижує гідність людини, поводженню чи покаранню (стаття 3), право на адвоката, свободу та особисту недоторканість (стаття 5), право на повагу до особистого та сімейного життя, житла та кореспонденції (стаття 8), право на свободу думки, совісті та віросповідання (стаття 9), право на свободу вираження поглядів (стаття 10) та на свободу мирних зборів і об’єднань (стаття 11).
 
Судова поліція та її функції (витяг з Кримінально-процесуального Кодексу Італії)
 
Шеврон Судової Поліції Італії
Фото: flickr.com
Ст. 55 Функції судової поліції.
 
1. Судова поліція (надалі — СП) повинна, навіть за власною ініціативою, збирати інформацію про злочини, запобігати їх подальшим наслідкам, займатись пошуком авторів злочинів, вживати всі необхідні заходи для отримання доказів про скоєння злочинів та збирати всю іншу інформацію про той чи інший злочин, яка може бути використаною для впровадження в дію карного закону.
 
2. Вона проводить слідство і вживає всі необхідні заходи делеговані їй судовою владою.
 
3. Функції, які є перелічені у пунктах 1 і 2 може виконувати лише керівний склад СП та агенти СП.

Ст. 56 Послуги та розділи судової поліції.
 
1. Функції судової поліції здійснюються в залежності та під керівництвом судової влади:
а) органом судової поліції, діяльність якого передбачено законом;
b) підрозділами судової поліції, які є створені при кожній одній прокуратурі зі штатом у складі поліцейських служб;
c) керівним складом та агентами судової поліції, що належать до ОВС, яких закон зобов'язує проводити розслідування відразу після отрмання відомості про скоєння злочину.

Ст. 57 Керівний склад та агенти судової поліції.
 
1. Окрім положень спеціальних законів, співробітниками судової поліції є:
а) коменданти, комісари, інспектори та інші агенти державної поліції, яким керівництво органів громадської безпеки надало такі повноваження;
b) вищий і нижчий керівний склад Карабінерів, Податкової Поліції, Корпусу Державної Лісової Охорони, Пожежної Охорони та інші (наприклад Комендант Муніципальної поліції), які належать до вищевказаних поліцейських сил, устрій яких має такі повноваження;
c) мер муніципалітету у якому немає відділу державної поліції, Карабінерів або податкової поліції.
 Шеврон СП Пожежної Служби Італії
Фото: militariforum.it


2. Агентами судової поліції є:
а) співробітники державної поліції, які за наказом управління громадської безпеки визнаються такими;
b) карабінери, службовці податкової поліції, агенти пенітенціарної служби, агенти корпусу держлісохорони, які несуть службу у межах території, яка належить до їх компетенції.

3. Також керівним складом та агентами судової поліції є ті особи, які у рамках своїх повноважень у відповідності до наказів ОВС та чинного законодавства здійснюють ці функції у відповідності до ст. 55 ККІ.

Ст. 58 Диспозиції судової поліції.
 
1. Кожна одна прокуратура має при собі відповідний відділ судової поліції. Генеральна прокуратура має її і при апеляційному суді.
2. Діяльність СП з-за розпорядження суддів здійснюється секцією СП, яка належать до прокуратури у структурі суду.
3. Судова влада користується послугами персоналу секцій відповідно до пунктів 1 і 2, а також може користуватимь будь якими іншими послугами СП, або послугами іншого органу судової поліції.
 
Стаття 59. Підпорядкування судової поліції.
 
1. Відділ СП залежить від голови суду, який управляє його діяльністю а також секціями у яких службовці СП несуть службу.
2. Комендант секції СП є відповідальним також і перед головним прокурором суду у якому знаходиться секція СП і в якому він і його підлеглі несуть службу.
3. Керівний склад та агенти СП зобов'язані виконувати покладені на них завдання, які є безпосередньо пов'язані з їхніми функціями, які є зазначені у статті 55 пункті 1. Службовці СП не можуть бути заангажовані до виконання інших службових завдань відмінних від завдань СП, за винятком наказу голови суду або прокуратури відповідно до положень ст. 55 пункту 1.
 
Військова поліція (Рolice Military):
 
Військова поліція несе службу як у збройних силах так і серед цивільного населення. В Італії Військовою Поліцією є Карабінери, у Франції та Румунії - Жандармерія, а в Португалії - Республіканська Національна Гвардія.
 
Що таке Жандармерія?
 
Національна Жандармерія Франції

У Франції Національна Жандармерія є Військовою Поліцією збройних сил Франції та відповідальною за громадську безпеку, тобто цивільною поліцією для цивільного населення (GIGN). У рядах НЖФ нараховуються сьогодні 112 тисяч 300 чоловік. НЖФ тісно співпрацює з правоохоронними органами та національною поліцією інших країн як членів ЄС так і тих, які готуються до вступу в нього. Організація. Як і Карабінери в Італії, так і Національна Жандармерія у Франції у своїй діяльності відноситься до компетенції Міністерства Оборони у випадку своїх закордонних місій та МВС Франції щодо своєї діяльності у межах країни, порушують кримінальні справи у віданні та під наглядом прокуратури, або переправляють їх відразу для розгляду суддям.

 
Її працівники - це військові, а тому, як правило, несуть службу у військовій формі, і, лише зрідка та з дозволу коменданта (керівника) відділу, в цивільному.
 
Відомча Жандармерія, або Gendarmeria Départementale часто можна побачити під назвою «La Blanche» (біла), яка виконує функції місцевої (муніципальної) поліції на всій території Франції. Її територіальні підрозділи поділені на основі адміністративного поділу Франції, зокрема, відомств, від яких жандармерія і отримала свою назву.
 
Окрім цього НЖФ розділена на:
 
регіони (на чолі з генералом, по одному для кожної зони оборони), легіони (на чолі з полковником-комендантом, по одному для кожного з 26 адміністративних районів), groupements (по одному для кожної з 100 департаментів), а з них на compagnies (по одному на кожний з 342 округів).
 
Тож яким повинен бути зразковий поліцейський або жандарм?

Під час несення служби, або поза нею, поліцейський або жандарм повинен бути: священиком, соціальним працівником, дипломатом, відмінним психологом, джентльменом та особливо - залишатись вірному своєму покликанню та протистояти спокусі хабарництва.
Переглядів: 4383 | Додав: Правознавець | Рейтинг: 4.1/9
Всього коментарів: 1
1  
That's a posting full of insight!

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Ми не співпрацюємо з українофобними, расистськими, порнографічними, піратськими та іншими аморальними сайтами. Відповідальність за достовірність фактів, цитат та інших відомостей, у тому числі і малюнків до статтей, у розділі новин, несуть автори публікацій, що містять гіперпосилання на джерело. Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на Інформаційне агентство УНІАН, суворо забороняється. При передруку наших матеріалів посилання (для Інтернету - гіперпосилання) на italawguide.at.ua обов’язкове.
Всі права застережено © 2010-2017