Передачі українською мовою виходять у середу з 08:00 до 09:00
Image and video hosting by TinyPic

L'UCRAINA E' AI CONFINI СON L'UNIONE EUROPEA E NON AI CONFINI CON L'EUROPA! 
УКРАЇНА - ЦЕ ЄВРОПА І МЕЖУЄ З ЄС, А НЕ ЗНАХОДИТЬСЯ НА МЕЖІ З ЄВРОПОЮ!










Четвер, 23.11.2017, 22:33









Четвер, 23.11.2017, 22:33

ЄВРОІНТЕГРАЦІЯ
НАВІГАЦІЯ
TICKET online
КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ
FRIENDS&PARTNERS
СТАТИСТИКА
UniCredit інформує
СОЦІАЛЬНА РЕКЛАМА
ТРУДОВА МІГРАЦІЯ
НАША КНОПКА

АКТУАЛЬНІ ВІДЕО
Вхід

Головна » Дошка оголошень (149)

Домашні працівники [6]Італійські держустанови, організації та документи [24]
Наймані працівники [7]Приватні підприємці [2]
Сім'я [11]Охорона здоров'я в Італії [1]
Дім [9]Навчання в Італії [7]
В'їзд в Італію та дозвіл на проживання [10]Італійське громадянство [3]
Митні питання [18]Правовий самозахист [8]
Закордонні українці [6]Міжнародні Конвенції між Україною та Італією [6]
Українське життя в Італії [19]Послуги в різних сферах [12]



Шеврон агентів пенітенціарної поліції Італії
Фото сайту: timbroart.com

Перші згадки про "пенітенціарну поліцію” сягають часів Королівства Сардинії у 1817 році. Її офіційна назва була - «В'язничний Корпус Королівства Сардинії», яке було одним з королівств Італії.

У 1873 році цей корпус було воєнізовано. Її девізом стало гасло:
«Despondere Spem Munus Nostrum», що в перекладі з латинської означає «Наше завдання — дарувати надію!» У 1890 році його було реформовано у «Корпус Тюремних Охоронців», а сам корпус почав здійснювати свою діяльність і на території інших королівств Італії за виключенням Папського Реґіону де юрисдикцію мала Папська Жандармерія. У 1922 році тодішнє міністерство внутрішніх справ Італії передало «Корпус Тюремних Охоронців» Міністерству Помилування та Юстиції.   


Перша реформа цього корпусу відбулась 15 грудня 1990 року у відповідності до закону № 395. Цей корпус було демілітаризовано і він отримав сучасну назву — Пенітенціарна Поліція. У пенітенціарну поліцію було включено всіх колишніх тюремних охоронців як чоловічої так і жіночої статі, а самі охоронці отримали статус агентів пенітенціарної поліції.

В 1997 році у відповідності до декрету міністерства юстиції Італії у пенітенціарній поліції було створено спеціальну мобільну групу оперативного реагування, яка є відомою як GOM з завданнями підтримки громадського порядку і дисципліни у в'язницях у випадках виникнення заворушень з боку засуджених. GOM (Gruppo operativo mobile) складається з 600 одиниць, які є працівниками департамету пенітенціарної адміністрації міністерства юстиції Італії і які властиво призначені для ситуації підвищеного та високого ризику у в'язницях, а також вони є тілоохоронцями міністра юстиції, суддів, прокурорів, державного секретаря, його заступників та т. зв. "співробітників юстиції”, яких внесено у спеціальну державну програму захисту (свідки злочину, яким грозить небезпека смерті).

У відповідності до декрету міністерства юстиції Італії, який було опублікованого в Офіційному Віснику міністерства юстиції 31 березня 2004 року, тодішній міністр юстиції Кастеллі впровадив по відношенню до агентів пенітенціарної поліції Законодавчий Декрет № 146 від 21 травня 2000 року, що стосувався ідентифікації завдань, умов присвоєнь службових звань, прав, обов'язків та функцій агентів пенітенціарної поліції.

Що таке Polizia Penitenziaria? | Переглядів: 588 | Дата: 19.09.2013



Cлужбове авто пенітенціарної поліції Італії
Фото сайту: poliziadomani.it

У місяці травні 2000 року департамент пенітенціарної адміністрації Міністрества Юстиції Італії розпочав впровадження плану співпраці з міжнародною місією Організації Об'єднаних Націй у Косово. У країну було направлено спеціальний контингент агентів пенітенціарної поліції Італії, які співпрацюють з тамтешніми працівниками Penal Management Division Kosovo Correctional - Місія ООН, що здійснюється у в'язниці міста Дубрава. Це найбільша за розмірами в'язниця на Балканах. У цій в'язниці італійські агенти пенітенціарної поліції навчають косоварських колег програм ООН, що пов'язані з пенітенціарною сферою та навикам несення служби у в'язницях.


 У березні 2002 року за блискавичну службу італійський контингент пенітенціарної поліції в Косово був нагороджений спеціальною нагородою від ООН - «Медаллю Миру ООН».

14 червня 2007 року міністерство юстиції Італії видало новий законодавчий декрет у відповідності до якого у пенітенціарній поліції було створено Центральний Інвестигативний (слідчий) Відділ. Це спеціальний централізований відділ, що є при департаменті пенітенціарної адміністрації міністерства юстиції Італії, який здійснює у постійному режимі нагляд за станом якості в'язниць, умов перебування в'язнів, а також слідчі функції щодо розкриття злочинів скоєних у в'язниці в'язнями або злочинів, які є безпосередньо пов'язані з в'язницею або у випадках перевищення чи надуживання службовими повноваженнями агентами пенітенціарної поліції чи працівниками адміністрації в'язниці, які є виключно цивільними особами, а також пріоритетні функції, що є покладені на пенітенціарну поліцію ст. 55 Кримінально-Процесуального Кодексу Італії.


У 2008 році кількість агентів пенітенціарної поліції була 46.411 осіб в порівнянні з 48.509 які є необхідними для належного здійснення служби та гарантуванню громадської безпеки і прав в'язнів у 207 італійських в'язницях для дорослих та 19 для неповнолітніх.
Що таке Polizia Penitenziaria? | Переглядів: 547 | Дата: 18.09.2013



Герб пенітенціарної поліції Італії

Пенітенціарна поліція є однією з п'яти поліцейських сил Італії та одним з її п'яти органів правового порядку. Вона підпорядковується виключно Департаменту Пенітенціарної Адміністрації Міністерства Юстиції Італії.

Як і державна поліція чи корпус державної лісової охорони так і пенітенціарна поліція є цивільною поліцією зі спеціальним статусом. В Італії вона також є знаною як "воєнізований корпус". Це визначення, однак, не робить з пенітенціарної поліції мілітарний (військовий) корпус, але організацію, яка має військову структуру та є озброєною. Що стосується самого визначення "спеціальний статус", то воно є пов'язане з тим, що агенти пенітенціарної поліції (так само як і агенти державної поліції і корпусу державної лісової охорони) є агентами цивільної поліції і відрізняються від будь-якої іншої збройної сили Італійської Республіки.


Пенітенціарна поліція Італії виконує функції та обов'язки судової поліції, гарантує громадську безпеку у в'язницях та займається управлінням осіб, що підлягають під різні типи судової заборони або у відповідності до судових рішень є обмеженими в особистій свободі. Окрім цього у відповідності до ст. 12 Дорожнього Кодексу Італії агенти пенітенціарної поліції ведуть контроль на дорогах та автострадах виконуючи функції дорожньої поліції (особливо у випадках втечі в'язнів з в'язниці), мають право наглядати за громадським порядком та гарантувати громадську безпеку у в'язниці та поза її межами. Важливо знати, що агенти пенітенціарної поліції є охоронцями міністерства юстиції, Вищої Ради Юстиції та тілоохоронцями міністра юстиції, суддів, прокурорів, державного секретаря, його заступників, а також так званих "співробітників юстиції”, яких внесено у спеціальну державну програму захисту (свідки злочину яким грозить небезпека смерті).
Що таке Polizia Penitenziaria? | Переглядів: 559 | Дата: 18.09.2013



Агенти пенітенціарної поліції
Фото сайту: ilquotidianoitaliano.it
Інституційні завдання пенітенціарної поліції є описані у Законі Італії № 395/1990 в якому вказано, що пенітенціарна поліція безпосередньо підпорядкована департаменту пенітенціарної адміністрації міністерства юстиції Італії, виконує приписи Закону № 354/1975 про пенітенціарну систему та приписи Внутрішнього Правильника, який був затверджений Декретом Президента Республіки (D.P.R 230/2000).
 
Пенітенціарна поліція Італії, яка є цивільною поліцією та органом правового порядку, забезпечує реалізацію заходів, що обмежують особисту свободу засуджених, співпрацює з соціальними асистентами та капеланами-священослужителями у сфері соціальної реабілітації засуджених, з метою здійснення завдання зазначеного у ст. 27 Конституції Італії:

«Кримінальна відповідальність є персональною. Обвинувачений не вважається винним, доти поки не буде доведено його приченості до скоєння злочину і підтверджено вироками всіх трьох судових інстанцій. Покарання в'язня не може здійнюватись шляхом порушення його прав та людської гідності і всіляко повинне спрямовуватись на перевиховання засудженого. Смертна кара не допускається, хіба за винятком випадків, що є передбачені військовими законами війни»

забезпечує громадський порядок та безпеку в'язнів у в'язницях та поза ними, здійснює спостереження за ув'язненими, запобігає випадкам самогубств серед в'язнів, здійснює нагляд за правопорядком в'язнів, гарантує їм безпеку, здійснює контроль за національною базою даних ДНК, рятівні функції та перевезення в'язнів з в'язниці до суду чи до іншої в'язниці або/та до лікарні, надає першу медичну допомогу, а у випадках госпіталізації в'язня, проводить постійний нагляд за в'язнем у лікарні.


Службове авто ПП для перевезення засуджених та осіб під слідством

Раніше це повноваження було покладено лише на агентів державної поліції та на карабінерів, оскільки агенти сучасної пенітенціарної поліції до 1990 року мали статус працівників в'язничної охорони, а не агентів поліції як це є зараз. А охорона — це не поліція і не може здійснювати державні функції щодо гарантування громадянам громадської безпеки. (див. ст. 347 Кримінального Кодексу Італії).
Що таке Polizia Penitenziaria? | Переглядів: 644 | Дата: 18.09.2013


Гаманець зі значком ПП
Фото сайту: tuttomilitare.com

Послуги пенітенціарної поліції:

- Співпраця з Військово-морським флотом;
- Перевезення осіб, що перебувають під слідством та засуджених;
- Мобільні оперативні групи;
- Кінологічна служба;
- Служба на конях;
 - Централізований слідчий відділ;
- Управління з питань безпеки персоналу;
- Наземна поліцейська служба;
- Служба телекомунікацій;
- Спортивні групи атлетів: "Блакитне Полум'я" і "Астрея" — футбольна команда;
- Оркестр пенітенціарної поліції;
 
Оперативні відділи:
 
- Національний оперативний центр;
- Обласний оперативний центр;
- Районний оперативний центр;
- Дорожня поліція.

Cпеціальності агентів пенітенціарної поліції Італії:

- Відповідальний за документацію та логістику;
- Експерт-інформатик та програміст;
- Асистент неповнолітніх в'язнів;
- Відповідальний за зброю (зброяр);
- Інструктор зі стрільби;
- Снайпер;
- Пілот гелікоптера;
- Водолаз;
- Кінолог-інструктор відділу по боротьбі з наркотиками;
 - Кінолог відділу по боротьбі з наркотиками.

Офіційний сайт пенітенціарної поліції Італії: http://www.polizia-penitenziaria.it
Що таке Polizia Penitenziaria? | Переглядів: 620 | Дата: 18.09.2013

 
Соціальні асистенти - професія майбутнього
Офіційний сайт НССА http://www.assistentisociali.org 
 
У відповідності до різних норм державного устрою, соціальний асистент Італії, який діє відповідно до принципів визначених законом, навиків та методів, які є характерними для цієї професії, здійснює свою діяльність у організованій системі соціальних ресурсів.
 
З появою модерної держави (від коли людина стала громадянином, у якості суб'єкта права) та з різким позширенням мануфактурної промисловості, робота працівників на різних підприємствах стала значно важчою і відповідно поширила на цілу Європу принципи «ліберальної ідеології та соціального контролю за бідністю».
 
Поява цих феноменів звичайно змусила державу прийняти відповідні рішучі заходи, серед яких: побудова притулків, житлових будинків, будинків для робочих тих чи інших підприємств на яких вони працювали. Секуляризація, тобто процес трансформації форм релігійного життя у світське, було прискорене придушенням релігійних традицій та релігійного життя, особливо після Французької революції. Пізніше у період іллюмінізму, громадськість почала вимагати від держави захисту та наполягати на право бути асистованою. Відтак приватна благодійність, яку переважно здійснювала Церква через монаші згромадження, перетворилась на державну допомогу, як право, яке держава гарантує своїм громадянам.
 
Отже основний перехід від приватної асистенції до загальногромадської з боку держави відбувся впродовж дев'ятнадцятого століття, коли ідеали європейського ілюмінізму перейшли на значно новий, більш якісний рівень - державну допомогу через надання громадянам, з одного боку, основних послуг, а з іншого боку - введення більш чіткого контролю за поведінкою самих ж громадян, які отримали від держави ту чи іншу асистенцію (допомогу). Таким чином, соціальні послуги допомоги перейшли від Церкови до компетенції держави, а отже релігійні фігури (переважно монахині) були замінені світським операторами, які історично вважаються антенатами сучасних соціальних асистентів.
 
Управління благодійності під час французької окупації в Італії стає в такий спосіб одним зі способів забезпечення соціальної згоди: встановлення пенсій інвалідам війни та вдовам, створення дитячих будинків і військових лікарень, створення пенсійного фонду за рахунок відрахувань від заробітної плати всіх без вийнятку робітників та представників політики. Такий захід був чітким свідченням того, що держава стоїть на стороні громадян і виступає проти буржуазних кланів, які продовжували підтримувати наполеонську політику.
 
Законодавцю, отже, були вкрай необхідні чоловіки і жіноки, які були б медіаторами (посередниками) між державою та виборцями. З цією метою у 1806 році у Королівстві Неаполю було вперше створено Міністерство внутрішніх справ на яке покладалось завдання проводити чіткий нагляд за впровадженням дій державної благодійності по відношенню до громадян. У 1809 році Генеральна рада директорів притулків, що складалася з трьох громадян та Інтенденту, незалежної особи, замінила Трибунал змішаних функцій, який було встановлено Конкордатом у 1741 році.
 
Що ж стосується терміну «асистенція», то вперше його ввів Чезаре Корренті у 1848 році. Натомість термін «послуга» було впроваджено з ініціативи іноземців на Першій Міжнародній Конференції Соціального Обслуговування , яка відбулася в Парижі. «Соціальна служба у відповідності до визначення Гі де Meкoйс (Guy de Mechois) - це мистецтво, яке використовує знання і вчення людських відносин та можливість встановити їх, мобілізувати свої можливості по відношенню до кожного суб'єкта, до кожної групи і по відношенню до всіх людей з огляду на величезний добробут всіх, який міститься у діяльності соціальної служби».
 
З ухваленням Закону Кріспі (закон несе ім'я свого автора) № 6972 дня 17 липня 1890 року значно посилився інтервент держави по відношенню до благодійних організацій, які держава всіляко заохочувала та надавала їм свою підтримку і які згодом були об'єднані в один державний орган допомоги та благодійництва (Istituzionе di Pubblica Assistenza e Beneficenza). Крім цього, було створено і Головний Державний Допоміжний Орган завданням якого, у разі зміни громадянами їх місця проживання в тому чи іншому муніципалітеті, було надати обов'язкову допомогу.
 
Коли Італія взяла повністю на себе функції пов'язані з державною асистенцією (допомогою) населенню, то ввела обов'язкову формацію для бажаючих вступити на державну службу допомоги населенню. Для цього такі особи повинні були пройти відповіний курс навчання і здати екзамени.
 
Нові оновлення в Італії відбулись наприкінці 80-х та на початку 90-х років, спочатку це стосувалось правового визнання диплому про трирічну вищу освіту в галузі соціальної роботи (D.U.S.S), а потім і дипломів, які студенти отримували після завершення трирічної спеціалізації у сфері соціальних асистентів. Щоб уникнути певних формаційних розбіжностей і сумнівів, Президентом Італії було видано два спеціальні Декрети № 14/87 і № 280/89 у відповідності до яких було встановлено рівноправність всіх навчальних закладів Італії та спеціальностей, а також було проведено першу реформу місцевого самоврядування та створено у 1992 році місцеві органи охорони здоров'я. Відповідні декрети про реформування місцевих органів охорони здоров'я було видано у 1992 та 1999 роках. 23 березня 1993 року Законом № 84/93 було створено державний Орден Соціальних Асистентів для якого пізніше було видано спеціальний Деонтологічний Кодекс (професійний кодекс).
 
Інший закон, який передбачав обов'язкову соціальну допомогу громадянам, необхідну для забезпечення їм мінімального гідного рівня життя вийшов в Італії лише у 2000 році. Це Закон № 328/00. Декретом Президента Республіки 328/01 у 2001 році професію соціального асистента було поділено на дві категорії: Соціальний Асистент та Соціальний Асистент Спеціаліст.
 
Assistenti Sociali - хто вони? | Переглядів: 934 | Дата: 16.01.2013

 
Cоціальні асистенти - професія майбутнього
Фото сайту: comune.cagliari.it
Законодавча база
 
Починаючи з 1987 року соціальні асистенти для досягнення відповідної сертифікації (спеціаліст), зобов'язані складати державний іспит відповідно до положень Декрету Президента Республіки № 14 від 15 січня 1987 року. Цей указ ввів новий реквізит для отримання випускником ступеня спеціаліста після отримання ним університетського диплому. Соціальний асистент, який бажає здобути ступінь спеціаліста, у відповідності до вищезгаданого Декрету, повинен пройти відповідний курс спеціалізації і здати державний екзамен (Стаття 1).
 
Натомість для того, щоб могти працювати тепер в Італії соціальним асистентом, то у відповідності до закону № 341 від 19 листопада 1990 необхідною здобути університетський диплом за даним фахом і мати італійське громадянство, або громадянство ЄС.
 
Професію соціального асистента в Італії було визнано офіційно лише у 1993 році, коли вийшов Закону № 84/93 дня 23 березня 1993 року. Відповідно до закону соціальний асистент є працівником, який працює у повній технічно-професійній автономії (вільні професіонали) і має право на прийняття будь яких необхідних рішень та дій у всіх етапах здійснення своєї діяльності: запобігання (профілактика) різних соціальних кризисів, які можуть проявлятись у сім'ях особливо при наявності неповнолітніх, які від цього можуть страждати, надання особам, сім'ям, або й цілим групам осіб, які страждають від алкоголю чи іншої залежності необхідної допомоги через кваліфіковані медичні чи інші служби/установи, вміти розрадити особу, яка страждає від депресій, бути близьким до тих, хто в нужді і горі і має право здійснювати навіть освітню діяльність.
 
Професія соціального працівника в Італії може здійснюватися у довільний спосіб у якості вільного професіонала, або як найманого працівника через укладення трудових відносин з Національною Державною Службою Соціальної Асистенції або іншим органом, який має потребу у соціальному асистенті. У співпраці з судовою владою діяльність соціального асистента носить виключно технічно-професійний характер.

Кваліфікація

Особливість професії соціального асистента полягає у тому, що вона не обмежується лише у наданні порад, але в тому, що соціальний асистент працює і співпрацює з особою особою чи групою осіб якими опікується. Ось чому соціальний асистент називається також соціальним оператором (працівником) і чому його робота відноситься до служби. Ця назва виправдана також і тим, що, з одного боку, вона є надана з ініціативи держави, а з іншого боку, - вона спрямована на соціальні цілі.
 
Сфера діяльності
 
Слід зазначити, що діяльність соціального асистента є надзвичайно важливою. Іншими словами вона є цільовою у галузі науки, оскільки грунтується у сфері соціальних наук. Дії соціального асистента, в цілому, можна виділити у відповідності до ролей, які він/вона здійснює:
 
адміністративна роль: функції, пов'язані з організацією (надання) послуг, фінансами (заробітком) та бухгалтерським обліком (у випадку, якщо він/вона є вільним професіоналом). Працює також над підготовкою кадрів державної влади;
 
технічна роль: функції, пов'язані з науково-дослідницькими пошуками для надання громадянам більш ефективних послуг, технічною та соціальною допомогою. Проводить заходи спрямовані на забезпечення елементів (матеріалів) для судової влади при розгляді справ, що стосуються окремих осіб чи груп осіб опираючись при цьому на наукові принципи і методи та професійний деонтологічний кодекс;
 
професійна роль: бездоганне і відповідальне виконання своїх професійних обов'язків з повною автономією при дотриманні зобов'язань, що випливають із самої природи трудових відносин - державної служби.
 
Існує багато сфер діяльності, які можуть включати в себе діяльність соціального асистента. Робота цього професіонала може бути аплікована як у соціальній сфері так і може бути інтегрованою у сфері медицини (надання медичної допомоги), або при здійсненні адміністративних чи бухгалтерських функцій при держадміністраціях. Основні категорії користувачів, якими найчастіше займаються соціальні асистенти - це:
 
- неповнолітні
- люди з психо-соціальними проблемами (наркоманія будь-якого роду, психічне здоров'я, і т. д.).
- інваліди
- іммігранти
- біженці
- особи похилого віку
- сім'ї, які потребують допомоги
- особи, які перебували у місцях позбавлення волі (реабілітація) і т. п.
 
Соціальний асистент може працювати в різних секторах та установах як державних, так і приватних. Серед них також і науково-дослідні інститути та всі типи навчальних закладів (також і сиротинці), культури, фондаціях. В установах соціальної і медичної інтеграції, в тому числі:
 
- Консультування;
- Багатопрофільні групи для дітей і підлітків;
-Багатопрофільні групи з вадами неповноцінності (handicap);
- Багатопрофільні групи осіб дорослого віку;
- Відділи психічного здоров'я (психлікарні);
- Реабілітація наркоманів;
- Оцінка стану особи та якостей;
- Місцеві органи охорони здоров'я;
- В'язниці та центри ідентифікації та репатріації.
 
Органи ресоціалізації:
 
- Суди у справах неповнолітніх;
- Міністерство юстиції (Управління Соціальної Асистенції у справах неповнолітніх, соціальних послуг та у справах повнолітніх);
- Приймаючі громади (Харитас);
- Тюремна адміністрація
 
Місцеві органи влади:
 
- міністерства, префектури, і т.д.
- райдержадміністрації, облдержадміністрації, муніципалітетні служби та інші;
- Житлові та напів-житлові структури, структури для пенсіонерів, інвалідів та дітей-сиріт,
- організації третього сектору (приватний чи соціальний), кооперативи, фонди, асоціації, соціальні підприємства, громадські центри
- центри зайнятості (робота інтеграції з особами, які втратили місце праці).
Assistenti Sociali - хто вони? | Переглядів: 637 | Дата: 16.01.2013

 
Фото: mukachevo.net
Ви власник магазину чи невеличкого підприємства? До Вас завітали незнайомці представляючи себе працівниками управління захисту прав споживачів чи іншої держслужби не пред'являючи Вам службового посвідчення? Така подія сталась з одним дрібним підприємцем, що продає людям хліб у рідному селі. Власник попросив їх показати свої документи, скерування на перевірку, а вони набрали суворого вигляду і сказали: "якщо покажемо документи - вам буде ще гірше"… Ось конкретні порадити, як уберегти себе від самоуправства «героїв-контролерів».
 
1) Слід знати, що будь яка погроза – це різновид психічного насильства над особою. Вона являє собою висловлений у будь – якій формі намір завдати фізичної, матеріальної або іншої шкоди громадським чи особистим інтересам. Найбільш небезпечні види погроз – погроза вбивством, нанесення тяжких тілесних ушкоджень або знищення майна утворюють спеціальні склади злочинів і караються у кримінальному порядку. У кримінальному праві розрізняють погрозу вбивством, погрозу застосування насильства, погрозу знищення майна, погрозу пошкодження майна. Погроза має бути конкретною і реальною. Конкретність визначається у адресації погрози до конкретної особи. Реальність погрози визначається достатністю підстав побоювання її виконання, які у кожному випадку є різними.
 
Погроза вважається реальною якщо:
 
а) винний вчинив такі дії, які давали підстави вважати, що погроза буде здійснена;
б) своєю поведінкою, взаємовідносинами з потерпілим переконував – погроза не марна, вона буде здійснена.
 
Родовим обє’ктом злочину виступає життя і здоров’я особи. Безпосередній об’єкт злочину – здоров’я особи.
 
У разі отримання погроз слід негайно звернутись до правоохоронних органів з відповідною заявою. Існує протокол усної заяви про злочин форма якого визначена наказом № 400 МВС України. Якщо Ви не знаєте як правильно її написати, то це може зробити працівник міліції: пише він, а Ви ознайомлюється з написаним та підписуєте його. Лише в такий спосіб правоохоронці можуть здійснити відповідний інтервент і відреагувати ефективно на скоєний злочин.
 
2) Кожний перевіряльник повинен пред’явити своє службове посвідчення а також копію наказу, в якому має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові перевіряючого, його посада, об’єкт перевірки, адреса цього об’єкта. У наказі має бути вказана мета перевірки, її предмет, на підставі чого вона здійснюється (наприклад перевірка діяльності підприємства за певний період або за чиєюсь заявою).

У кожного підприємця повинен бути прошитий журнал перевірок – внесіть прізвище, посаду, номер посвідчення ваших гостей у цей журнал, дату перевірки, попросіть розписатися.

Якщо йдеться про планову перевірку, про неї підприємця повинні повідомити за 10 днів. Якщо перевірка непланова – то її можна проводити лише на підставі скарги. Цю скаргу перевіряльник повинен показати підприємцеві.

Перевірка з боку посадових осіб без пред’явлення усієї належної документації є перевищенням їхніх службових повноважень. Здійснювати перевірку «просто так», коли заманеться, вони не мають права і це заборонено законом.
 
Олег Лісовий
адвокат юридичної фірми «СвОї»
 
Якщо нагрянули підозрілі перевіряльники | Переглядів: 739 | Дата: 29.06.2012

 
Мастер в Римі. Портал постуніверситетських програм університетів м. Риму
Веб-сайт: http://www.emagister.it/master/master_diritto_internazionale_roma-ep411-2850.htm
 
Мастер в Мілані. Веб-сайт: http://www.unibocconi.eu
 
Мастер в Венеції. Веб-сайт: http://www.unive.it/nqcontent.cfm?a_id=10497
 
Мастер в Болонії: Веб-сайт: http://www.giuri.unibo.it/Giurisprudenza/Didattica/Master/default.htm
 
Юристи міжнародники. Мета Мастеру (магістерки) полягає у підготовці юристів з подальшою можливістю вільного працевлаштування в міжнародних та європейських організаціях, або міжнародних юридичних фірмах, корпораціях чи підприємствах. Мастер в основному зосереджений на правових питаннях, з характерними особливостями міжнародної спільноти. Навчання охоплює всі матерії міжнародного права: приватне, цивільне, кримінальне, комерційне, податкове, митне, адміністративне та фінансове, знання яких може значно сприяти подальшому працевлаштуванню іноземного юриста в Італії чи ЄС.
 
Контакти:
 
Segreteria Master
Oriana Maria Mazzоla
Tel. 051 209 4300
Fax 051 20 94 303
E-mail: mgi @ cirdce.unibo.it

Мастер в галузі правової інформатики та новітніх технологій (Master in Diritto delle Nuove Tecnologie e Informatica Giuridica).
 
Веб-сайт: http://www.cirsfid.unibo.it/CIRSFID/Didattica/Master/English/default.htm
 
Метою мастера є підготовка фахівців для праці в державних або приватних інститутціях. Формує здатність вирішувати інформатично-правові питання. Мастер базується на ретельній науковій, методичній і технологічній підготовці кадрів. Він є спрямований на забезпечення знань і навичок, які сьогодні є необхідними у галузі інформаційного права і новітніх технологій. Мастер формує абсолютно нову професійну фігуру - юриста-інформатика з відповідними знаннями в галузі права новітніх технологій та правової інформатики, який включає в себе, по суті, модулі, що охоплюють всі основні галузі права технологій та правової інформатики.


Мастер з європейського податкового права. Дана магістерка формує фахівців з європейського податкового права шляхом консолідації різних питань та законодавств, знання яких є абсолютно необхідними для спеціальної підготовки юристів-податківців, консультантів з податкових та економічних питань, суддів-податківців (податковий суд), працівників податкових відомств та державної податкової адміністрації. По закінченні Мастера особа отримує відповідний диплом, який має еквівалентну вартість і юридичне значення університетського диплому Болонського Університету з повним описом зроблених годин (кредитів) і має на сьогодні міжнародне визнання! Окрім цього у співпраці з Університетською Академією "Louvain” та Католицьким Університетом "Louvain” (Франція) студенти зможуть пройти в них додатковий (за бажанням) курс навчання і стажування.
 
Програма включає такі предмети:
 
Податкове законодавство
Податкове контрактуальне право
Європейське та міжнародне податкове право
Бухгалтерський облік та фінансова звітність
Податкове право і процедури
Податкове процесуальне право
Податкове право і санкції
Податкове право сім'ї
Принципи процесуального права
Основи економіки підприємства та бухгалтерського обліку
 
Контакти: 

Segreteria Organizzativa del Master
Tel:. (+ 39) 051 20 97 481/82
Е-mail: master.seast @ unibo.it
 
Інформацію адміністративного характеру можна отримати в Ufficio Master:
 
via Zamboni 34, 40126 Bologna
Tel:. (+39) 051 20 98 140
E-mail: master @ unibo.it
Per informazioni online: www.unibo.it
 
Магістерка в Італії | Переглядів: 835 | Дата: 08.05.2012

 
Жезл та берет працівника МП
Фото: comune.anagni.fr.it
Перша згадка про організовані органи Муніципальної поліції походять ще з древніх часів Римської Імперії. В 29 році н.е, імператор Цезар Август створив два окремих спостережних органи, один з яких був призначений для підтримання громадського порядку в нічний час (т.зв cohortes), а інший був призначений для захисту мурів міста вдень від зовнішніх нападів (vigilum C).
 
Їх командир називався Praefectus vigilum, який окрім координації підлеглих, здійснював також судові функції. Пізніше у 312 році н.е. ці два органи були розпущені імператором Костянтином.
 
Створення Італійської Республіки
 
Під час написання Конституції Італійської Республіки у 1946 році, роль та діяльність місцевої (муніципальної) поліції була зазначена у ст. 117 КІ, яка і до сьогодні є у розпорядженні міських і сільських голів (мерів).

Варто зазначити, що муніципальна (локальна) поліція була і залишається одним з тих органів правового порядку, яка впродовж десятиліть, завдяки автономності муніципалітетів, вистояла неодноразовим спробам реформування цього органу зі сторони першого Центрального Управного Органу Італійської держави (м. Турин) та пізніших урядів Італії.
 
Що стосується законодавчої сторони, то справжній національний закон, який чітко регламентував раз і назавжди права та обов'язки працівників муніципальної поліції Італії був прийнятий парламентом 7 березня 1986 року № 65.

Що стосується самої ж назви місцевої (муніципальної або локальної) поліції, то це орган, який окрім міністра ВС підпорядковується виключно голові місцевого муніципалітету. Цей орган має обмежену юрисдикцію. Поле її діяльності - територія муніципалітету (міста) до якого належить. Окрім патрульної, вона здійснює також і функції адміністративної поліції, які є покладені на неї Конституцією (Законодавчий Декрет № 112 від 31 березня 1998).

Діяльність муніципальних поліцейських регулюється в рамках закону про Муніципальну Поліцію № 65 від 7 березня 1986 року, який діє на національному рівні.
 
У відповідності до чинного законодавства Муніципальна поліція залежить від мера. Місцева (муніципальна) поліція — це поліцейський орган, який відповідає за збереження громадського порядку та безпеку громадян, здійснює функції дорожньої поліції (патруль), веде нагляд за такими сферами як охорона здоров'я, торгівля, будівництво виключно у тій місцевості у якій несе службу, а також виконує свої функції як адміністративна поліція, будівельна поліція, торгова поліція, поліція по нагляду за навколишнім середовищем. Статус працівників муніципальної поліції в Італії є рівнозначним державним поліцейським.
 

 
Відеоролик про муніципальну поліцію Реґіону Ломбардія
 

 
Що таке Polizia Municipale (Locale)? | Переглядів: 1102 | Дата: 15.02.2012


Ми не співпрацюємо з українофобними, расистськими, порнографічними, піратськими та іншими аморальними сайтами. Відповідальність за достовірність фактів, цитат та інших відомостей, у тому числі і малюнків до статтей, у розділі новин, несуть автори публікацій, що містять гіперпосилання на джерело. Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на Інформаційне агентство УНІАН, суворо забороняється. При передруку наших матеріалів посилання (для Інтернету - гіперпосилання) на italawguide.at.ua обов’язкове.
Всі права застережено © 2010-2017