Передачі українською мовою виходять у середу з 08:00 до 09:00
Image and video hosting by TinyPic

L'UCRAINA E' AI CONFINI СON L'UNIONE EUROPEA E NON AI CONFINI CON L'EUROPA! 
УКРАЇНА - ЦЕ ЄВРОПА І МЕЖУЄ З ЄС, А НЕ ЗНАХОДИТЬСЯ НА МЕЖІ З ЄВРОПОЮ!










Четвер, 19.10.2017, 20:17









Четвер, 19.10.2017, 20:17

ЄВРОІНТЕГРАЦІЯ
НАВІГАЦІЯ
TICKET online
КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ
FRIENDS&PARTNERS
СТАТИСТИКА
UniCredit інформує
СОЦІАЛЬНА РЕКЛАМА
ТРУДОВА МІГРАЦІЯ
НАША КНОПКА

АКТУАЛЬНІ ВІДЕО
Вхід

Головна » FAQ [ Додати питання ]

УВАГА! При поданні Ваших запитань звертайте будь ласка увагу на правильність написання Вашого е-мейлу,
якщо бажаєте отримати відповідь. Дякуємо!
 
1. З поставленого нам питання незрозуміло про який саме паспорт йде мова: про паспорт громадянина України (внутрішній паспорт) чи про загальногромадський паспорт для виїзду за кордон громадянина України (т.зв. закордонний паспорт), а також хто саме Вам його повернув. Мабудь мова йде про загальногромадський паспорт для виїзду за кордон громадянина України? Якщо так, то у випадку втрати загальногромадського паспорту для виїзду за кордон громадянина України, Вам необхідно було відразу звернутись до найблищого відділу поліції (комісаріату чи квестури) або до найблищого відділу карабінерів з заявою про втрату паспорта. На основі Вашої заяви правоохоронні органи видають довідку про втрату паспорта. Після цього Вам потрібно було негайно звернутись до Консульської установи України в Італії за місцем Вашого проживання для оформлення посвідчення особи на повернення в Україну або паспорта. (Список з адресами Консульських установ України в Італії подано на нашому порталі у розділі Корисна іфнормація).
 
Згідно з чинним законодавством України, Консульський відділ Посольства України в Італії (Генеральне Консульство) здійснює видачу та обмін загальногромадянських паспортів для виїзду за кордон громадянам України, які тимчасово перебувають в Італії на законних підставах з причин довгострокового відрядження, навчання, стажування, лікування, працюють за контрактом, або постійно проживають в Італії та отримали дозвіл органів внутрішніх справ України на виїзд в Італію на постійне місце проживання, про що свідчить штамп у паспорті громадянина України для виїзду за кордон "Постійне проживання в Італії". Тому у разі втрати загальногромадського паспорта Ви повинні особисто звернутися до Консульського відділу Посольства України або ж до Генерального Консульства з проханням видачі нового паспорту. Якщо Ви подавали запит на видачу паспорта через тутешні агентства послуг, посередницькі фірми або поштою, то такий запит до розгляду не приймається. Окрім цього, особам, які втратили паспорт, тимчасово перебуваючи за кордоном, з метою повернення в Україну, консульський відділ оформляє також і посвідчення особи на повернення в Україну при умові, якщо зацікавлена особа подає запит особисто.
 
Для оформлення в Консульському відділі паспорта надаються такі документи:
 
- заява-анкета на оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон;
- паспорт громадянина України для виїзду за кордон (проїзний документ дитини) в оригіналі - у випадку втрати заяву з поліції (карабінерів) + фотокопію втраченого паспорту;
- дозвіл правоохоронних органів Італії на постійне чи тимчасове проживання (permesso di soggiorno) – в оригіналі;
- свідоцтво про народження або його нотаріально засвідчена копія (у разі потреби - свідоцтво про шлюб/розлучення) – в оригіналі;
- довідка від податкової адміністрації України про присвоєння ідентифікаційного коду (у разі наявності);
- копія контракту на роботу або лист від установи, фірми, навчального або медичного закладу тощо, який підтверджує мету перебування в Італії;
- 4 фотокартки розміром 3,5х4,5см;
- квитанція про сплату консульського збору.
2.  Якщо Ваш вік підпадає під призовний вік і Ви не оформили в установленому порядку виїзд на постійне місце проживання в Італії, то тоді разом з документами щодо оформлення паспорту Вам потрібно буде пред'явити до консульського відділу довідку з військового комісаріату за місцем постійного проживання в Україні про надання відстрочки від призову на строкову військову службу або звільнення від призову. Нагадуємо, що довідка районного військкомату про зняття з військового обліку або не перебування на військовому обліку не є підставою для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Термін оформлення паспорта залежить від строків отримання відповідного підтвердження від органів внутрішніх справ України і не може бути прискорений консульським відділом Посольства.
 
3. Отримавши від консульського відділу новий загальногромадський паспорт для виїзду за кордон громадянина України (оскільки втрачений Вам повернули), Вам необхідно здати його консульському відділу, який Вам видав новий паспорт.

УВАГА! При поданні Ваших запитань звертайте будь ласка увагу на правильність написання Вашого е-мейлу,
якщо бажаєте отримати відповідь. Дякуємо!
Відповідь на Ваше питання Ви можете знайти на нашому порталі у розділі: Меню порталу/Довідник по категоріях/Італійське громадянство.

УВАГА! При поданні Ваших запитань звертайте будь ласка увагу на правильність написання Вашого е-мейлу,
якщо бажаєте отримати відповідь. Дякуємо!
 
Декларація про доходи є документом, за допомогою якого держава має чітку візію про доходи кожного громадянина і визначає податки, що підлягають сплаті. Декларацію про доходи зобов'язані представляти всі ті, хто в попередньому році отримав будь-який дохід як наймані працівники так і приватні підприємці, навіть якщо у попередньому році їхній дохід становив "0”. Декларація про доходи подається на вже готових бланках податкового відомства. Вона має різну форму в залежності від того, хто її подає: фізичні або юридичні особи. Для фізичних осіб бланк може бути уніфікованим. У випадку якщо якщо пред'явник є найманим працівником, співробітником з виконання проекту або пенсіонером то тоді йому надається Модуль 730. Інші модулі (бланки) — 770 надаються роботодавцям а модулі РЕД для пенсіонерів.
 
Навіщо потрібно робити декларацію про доходи?

Для іноземців це особливо важливо в наступних випадках:
• якщо вони просять про видачу дозволу на проживання для проживаючих довгий час у ЄС;
• якщо вони хочуть зробити поєднання сім'ї;
• для поновлення дозволу на проживання;
• для отримання громадянства.
 
Декларація про доходи важлива і в наступних випадках:
• при отриманні банківського кредиту;
• коли щось купується в розстрочку;
• коли знімається квартира;
• коли необхідно з'ясувати власне становище платника податків з Міністерством Фінансів.

Що таке CUD?
CUD - це уніфікована декларація про доходи, отримані працівником в результаті його трудової діяльності.
 
У CUD включаються:
 
• доходи отримані в минулому році;
• різні типи податків;
• дані про страховий поліс і про соціальну допомогу, які пов'язані з відрахуваннями до Національного Інституту Соціального Забезпечення (INPS) та в INPDAP;
• суми, що підлягають сплаті на страхування і на соціальну допомогу, які працівник зобов'язаний заплатити сам, або які сплачено за нього роботодавцем. Роботодавці, приватні або державні установи, які просять про виплату пенсій, зобов'язані надати документацію, в подвійній копії платнику податків, який працює на роботодавця, пенсіонеру, або ж тому хто отримує дохід, подібний доходу від найманої роботи.
 
Декларація 730
 
Кому вигідно користуватися Модулем 730?

Найманому працівникові або пенсіонеру. У цих випадках роботодавець або пенсійна установа або ж центр з податкової допомоги (КЕГАТ) посилають бланк податковій адміністрації.
Декларація N ° 730 корисна також осібам, які мають на утриманні чоловіка / дружину, дітей, навіть якщо ці останні не проживають в Італії.
 
Які переваги декларації 730?
 
Модуль 730 можна легко заповнити навіть самому. Не треба займатися особливими розрахунками. Якщо особа заплатила більше, ніж слід, то тоді відшкодування вона отримає при отриманні зарплати або ж в пенсії за липень місяць. Якщо ж вона заплатив менше, ніж слід, то тоді їй із зарплати або з пенсії прямо буде вирахувана сума для податків.
 
Які документи необхідно подати?
• декларацію про доходи за минулий рік;
• документи, що стосуються приміщення у якому особа проживає;
• довідки про місячні доходи працівника, або довідку про співпрацю (у випадку співпраці), про автономну роботу, про капітал і т.п.;
• чеки та накладні, що стосуються відшкодування та погашення витрат (витрати на ліки, пасивні відсотки, витрати, страхування життя і нещасних випадків, добровільні внески, обов'язкові страхові внески, внески для домашніх працівниць/-ків, добровільні внески на користь політичних партій, релігійних організацій, асоціацій, неприбуткових організацій, про витрати, пов'язані з реставрацією або ремонту будинку і т. п.);
 
Про які доходи треба заявляти?
• Про доходи з найманої роботи;
• про доходи отримані через співпрацю;
• про доходи з земельної власності та з нерухомості (у випадку здачі в оренду);
• про доходи з капіталу;
• про доходи з автономної роботи, для яких не передбачено податок ПДВ;
• про інші різні доходи;
• про деякі доходи, що підлягають роздільному оподаткуванню.
 
Як слід подавати декларацію?
 
Декларація N° 730 повинна бути заповнена в центрі з податкової допомоги (при КАФ у профспілках та авторизованих агенствах) або консультантом з питань праці роботодавця, або ж самим роботодавцем (якщо роботодавець сам безпосередньо займається веденням документації) і потім повинна бути подана працедавцю або вищенаведеним установам, які нададуть їх компетентним органам. Податкову документацію (документи, що стосуються відшкодовання витрат і які можуть бути погашеними) потрібно зберігати протягом 5 років, скільки адміністрація може подати запит для перевірки.
Особи, які не подають декларації про доходи у встановлені терміни, не можуть одержати відшкодування витрат за минулі роки. Якщо вони не сплатили податки, на них накладаються санкції розміром від 120% до 240% від несплачених податків.
 
Що можна зробити в разі помилки?
 
Якщо при заповненні декларації була допущена помилка, це можна виправити, представивши додаткову документацію. Треба використовувати декларацію 730, закресливши квадрат "730 додатковий", і подати її, у встановлені терміни, у центри КАФ профспілкових організацій, які є уповноважені щодо надання допомоги у питаннях податків.
 
 
Уніфікована декларація про доходи

 
Kоли необхідно її подавати?
 
Фізичні особи повинні подавати уніфіковану декларацію:
• в банк або на пошту, якщо вона заповнена на папері. Це стосується тих, хто не володіє кодом платника ПДВ;
• використовується телематичний канал, як для тих, хто зобов'язаний за законом подавати декларацію телематічекім способом, так і для тих, хто для зручності користується Інтернетом.
 
УВАГА! Для асоціацій/товариств терміни є ті ж самі, що і для фізичних осіб.

 
Хто повинен подавати уніфіковану декларацію?

• Особи не мають КУД не можуть подавати запит на Модуль 730;
• особи, які виконують більше однієї роботи (наприклад, особи, які виконують одночасно дві роботи, або ж ті, які протягом кілька місяців працювали на одному підприємстві, а потім на іншому підприємстві);
• залежно від особистого рівня доходів, особи, які починаючи з цього року не виконують підлеглу працю;
• домашні працівниці/ки ті, які доглядають за людьми похилого віку.

Які документи необхідно подавати?
 
• Декларацію про доходи за минулий рік;
• особисті дані та ідентифікаційні коди платників податків членів сім'ї, які знаходяться на утриманні;
• КУД минулого року;
• документи про отримані доходи (напр. будь-яка робота виконана з ПДВ);
• документи про витрати, які можуть бути відшкодовані.
 
Які документи повинні подавати домашні працівниці/ки і ті, які доглядають за людьми похилого віку?
 
• сплачені квитанції ІРПЕФ;
• контракт на житло;
• документи про витрати (фіскальні чеки), які можуть бути відшкодовані.
 

УВАГА! При поданні Ваших запитань звертайте будь ласка увагу на правильність написання Вашого е-мейлу,
якщо бажаєте отримати відповідь. Дякуємо!

Чинним італійським законодавством передбачено 4 способи набуття італійського громадянства.
 
Отже:
 
автоматично: по спорідненості з громадянином / громадянкою, за визнанням батьківства чи материнства неповнолітньої дитини, за фактои усиновлення а також за народженням на території Італії. Проте останній випадок є дійсним лише у виняткових випадках.

за вибором: якщо дитина народилась на італійській території та законно і безперервно проживає там з народження до досягнення повноліття, то у віці між 18 і 19 роками життя вона має право просити італійське громадянство. 

за запитом: по одруженню з італійським громадянином /громадянкою, якщо після одруження подружжя законно проживає в Італії як мінімум 2 (два) роки. Якщо подружжя після одруження проживає за кордоном, то така можливість надається після 3 (трьох) років з дня дати одруження, якщо за цей час не відбулося розірвання шлюбу, скасування або припинення його цивільної дії. Терміни зменшені наполовину за наявності дітей, народжених або усиновлених подружжям.

за проживанням, якщо громадянин:

- народжений в Італії і там законно проживає як мінімум 3 роки;
- є сином або внуком по прямій лінії від італійських громадян за народженням і законно проживає в Італії як мінімум 3 роки;
- є повнолітнім, усиновленим/ою італійськими громадянами і законно проживає в Італії як мінімум 5 наступних років після усиновлення;
- працював як мінімум 5 років в підпорядкуванні на Італійську Державу (навіть за кордоном);
- є громадянином ЄС і законно проживає в Італії як мінімум 4 роки;
- не має жодного громадянства або є імігрантом і законно проживає в Італії як мінімум 5 років;
- не є громадянином ЄС і законно проживає в Італії як мінімум 10 років.
 
Увага! Отримання італійського громадянства не тягне за собою відмову від попереднього громадянства тільки якщо ця відмова не передбачена спеціально законодавством країни походження громадянина.
 
Запити про отримання італійського громадянства, про відмову від нього або припинення громадянства підлягають оплаті. Сума становить 200 євро.
 
Всю додаткову інформацію Ви можете отримати тут
 

УВАГА! При поданні Ваших запитань звертайте будь ласка увагу на правильність написання Вашого е-мейлу,
якщо бажаєте отримати відповідь. Дякуємо!
 
Питання: Я студентка Факультету Богословії Папського Університету м. Риму. Приїхавши до Італії тамтого року я поступила в університет і поліція мені видала дозвіл на проживання з релігійних мотивів. Будучи медсестрою в Україні, мені вдалось влаштуватись в одну приватну клініку як OSS де і працюю по контракту. У жовтні наступного року в мене закінчується пермессо і я хочу його змінити на робоче. Це можливо? Дякую.
 
Відповідь: Ваше питання є досить слушним, і хоч Ви є світською особою і не належите до жодного монашого згромадження чи чину, проте, Ваша ситуація є аналогічною до одного прициденту який стався рік тому назад в м. Римі. Справа в тому, що 17 вересня 2009 року Територіальний Адміністративний Суд м. Риму позитивно вирішив питання щодо справи однієї сестри-монахині, яка працювала професійною медсестрою і якій тепер поліція зобов'язана видати дозвіл на проживання з мотивів праці.

Хоч це не є питанням порядку денного, проте за останні роки в Італії досить часто трапляються випадки, коли іноземні монахині, які в'їхали до Італії з візою з релігійних мотивів, поєднують своє духовне покликання разом зі своєю професійною діяльністю медсестри. Іноді, як це трапляється, коли монахині, яким закінчились тимчасові обіти, або ж які вийшли з монастиря після вічних обітів, настає проблема обгрунтування мотиву для продовження їхнього дозволу на проживання в Італії з інших причин, зокрема коли мова йде про них як працівниць.

Саме так сталося з однією монахинею з Індії, яка, після десяти років проживання в Італії, вирішила вийти з монасшого згромадження до якого належала і присвятити себе виключно професії медсестри, працюючи в цій галузі на протязі цілого часу з чинним трудовим контрактом. З цієї причини вона подала у поліцію свій попередній дозвіл на проживання з релігійних мотивів просячи про видачу їй нового дозволу на проживання на підставі її роботи.
 
Звісно ж римська поліція такий запит відхилила відразу, мотивуючи це статтею 14 Указу Президента Республіки № 394 від 31/08/1999 року в який було внесено поправки Указом Президента Республіки № 334 від 2004 року, згідно якого попередній дозвіл на проживання з релігійних мотивів не включає в себе можливості зміни на інший дозвіл на проживання.
 
Отримавши таку відповідь, монахиня звернулася відразу через свого адвоката до Територіального Адміністративного Суду м. Риму, який надав поліції інше тлумачення закону.
 
Для римських суддів, насправді, ст. 14 Указу Президента Республіки № 394 від 31/08/1999 року по відношенню до дозволів на проживання в Італії з мотивів підлеглої праці, самозайнятості, зі сімейних мотивів, або ж навчання чи релігійних мотивів, прямо дозволяє зміну дозволу на проживання на інший тип дозволу на проживання — тобто на дозвіл на проживання з мотивів праці, однак, при наявності контракту на роботу.
 
Окрім цього, судді зазначили, що вищезгадана відмова поліції щодо надання колишній індійській монахині нового дозволу на проживання з мотивів праці, не може бути інтерпретованою поліцейською адміністрацією як єдиним компетентним органом який визначає межі щодо можливості зміни того чи іншого дозволу на проживання, оскільки не лише зазначені типи дозволів на проживання можуть бути зміненими, але також і ті, які не є зазначені прямо у законодавстві у випадку якщо особа працює легально.

У результаті, ТАС м. Риму уточнив, що з-за відсутності чіткого винятку, рішення щодо даного питання є передбачене загальним положенням ст. 5 пункту 5 Законодавчого Декрету № 286 від 25/07/1998 року, який передбачає, що "il permesso di soggiorno o il suo rinnovo sono rifiutati…sempre che non siano sopraggiunti nuovi elementi che ne consentano il rilascio e che non si tratti di irregolarità amministrative sanabili”, ovviamente nel rispetto delle quote di ingresso per le attività lavorative, salvo che per le attività lavorative di cui all’art. 27 del D.Lgs. n. 286/1998 specificamente disciplinate dal regolamento di attuazione, tra le quali quelle di "infermieri professionali assunti presso strutture sanitarie pubbliche e private” indicate all’art. 1, comma 1, lett. r-bis dello stesso art. 27, come nel caso di specie.”
 

УВАГА! При поданні Ваших запитань звертайте будь ласка увагу на правильність написання Вашого е-мейлу,
якщо бажаєте отримати відповідь. Дякуємо!
 
Питання: Спадщина для неповнолітніх дітей: одна дитина - громадянин України інша дитина - громадянин Італії. Батько першої дитини помер і не залишив заповіту на квартиру в Україні. Як мені бути?

Відповідь: У випадку смерті чоловіка, який не залишив жодного заповіту на майно чи інше, майно яке було нажите спільно у першому шлюбі може бути успадковане колишньою дружиною та її дитиною яка була народжена у першому шлюбі (громадянином України) в співвідношенні 50/50% яка, однак, повинна заявити про себе як потенційну спадкоємницю не пізніше 6 місяців після смерті чоловіка.
 
Друга дитина, народжена від іншого шлюбу з іноземцем, не може бути спадкоємцем цього майна. Однак у випадку смерті матері, друга дитина (іноземець) народжена у другому шлюбі, може претендувати на частку майна успадкованого матір'ю від першого шлюбу.

УВАГА! При поданні Ваших запитань звертайте будь ласка увагу на правильність написання Вашого е-мейлу,
якщо бажаєте отримати відповідь. Дякуємо!
 
Питання: У разі прийняття італійського громадянства, збережеться за мною право власності на землю в Україні?
 
Відповідь: Стаття 81. Право власності на землю громадян (Земельного Кодексу України).
 
1. Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:
а) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;
в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;
г) прийняття спадщини;
д) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
 
2. Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.
3. Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі:
 
а) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві влас­ності;
в) прийняття спадщини.
 
4. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.


Земля — це об'єкт, створений природою у процесі форму­вання планети. Вона не може бути результатом людської пра­ці. Має певну площу, зайняту полями і лісами, водами і гора­ми, її не можна ні збільшити, ні зменшити. За своїми природ­ними властивостями і цільовим призначенням земля поділя­ється на відповідні, передбачені цим Кодексом категорії. Від­несення земель до однієї з категорій передбачає їх правовий режим, яким відображається порядок, умови і специфіка використання земель за цільовим призначенням і можливість бути об'єктом права приватної, комунальної чи державної власності.
 
Ці особливості позначаються на структурі суб'єктів права власності, а також на формах, умовах і порядку набуття права власності на земельні ділянки, виходячи з тих площ, що створені природою і в окремих випадках поліпшені працею людини. Отже, земельна ділянка може належати громадяни­ну на праві власності лише на підставі юридичного підтвер­дження права власності, якщо це мало місце до набуття Чинності цього Кодексу. Право власності на землю громадя­нина може виникнути на підставі цивільно-правової угоди, її безоплатної передачі у власність громадянина внаслідок при­ватизації тощо. У цілому право власності на землю громадян набувається внаслідок перерозподілу існуючих земель із зас­тосуванням в окремих випадках зміни категорії земель. Громадяни України, які мають право на набуття земельних ділянок у власність, можуть набувати у власність на підставі договору купівлі-продажу земельні ділянки комунальної та державної власності на конкурентних засадах, крім тих земе­льних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого май­на, що є власністю покупців цих ділянок, або ж на підставі договору купівлі-продажу з громадянами чи юридичними особами. Покупку земельної ділянки можуть здійснити гро­мадяни, які мають на це право. Окремі громадяни такого пра­ва не мають. Наприклад, покупцями земель сільськогоспо­дарського призначення для ведення фермерського господар­ства відповідно до ст. 130 цього Кодексу можуть бути лише громадяни України, які мають сільськогосподарську освіту або досвід роботи у сільському господарстві чи займаються ве­денням товарного сільськогосподарського виробництва. Згід­но з п. 13 Перехідних положень цього Кодексу громадяни і юридичні особи на період до 2010 року не можуть набувати у власність землі сільськогосподарського призначення загальною площею понад 100 гектарів. Ця площа може бути збільшена у разі успадкування земельних ділянок за законом.
 
Громадяни, як і інші суб'єкти права власності на землю, мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі договорів міни, дарування, а також шляхом успадкування та укладення інших цивільно-правових угод. При цьому угоди купівлі-продажу, міни, дарування та інші здійснюються відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.
 
Громадяни мають право набувати земельні ділянки у власність не лише за плату, а й на безоплатній основі. Від 15 травня 1992 р. громадяни України одержували і одержують безоплатно земельні ділянки у приватну власність із земель запасу і резервних земель, що належать до державної власності, також за рахунок державних земель, що перебували у постійному користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств або ж які належали цим організаціям на праві колективної власності. Земельні ділянки і зазначених земель передавалися громадянам у власність для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування жи­лого будинку і господарських будівель, садівництва, дачного, гаражного будівництва у розмірах, у порядку і на умовах, визначених ЗК України в редакції від 13 березня 1992 р. Особам, які одержали земельні ділянки у власність до набрання чинності новим Кодексом, якщо це підтверджено Державним ак­том на право приватної власності на землю, зберігається пра­во приватної власності й після введення його в дію.
 
Згідно зі ст. 7 ЗК України 1992 року земельні ділянки на­давалися громадянам у постійне чи тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди. Із земель, що перебували у державній власності, земельні ділянки передавалися грома­дянам України для ведення селянського (фермерського) гос­подарства та інших потреб, для яких земля могла передава­тись у приватну власність. Такі земельні ділянки можуть бу­ти приватизовані й передані у власність громадян, яким вони надавались у користування, в порядку та на умовах, визначе­них новим Земельним кодексом.
 
Новий ЗК України не містить застереження щодо недопус­тимості приватизації земельних ділянок, що належать до зе­мель державної і комунальної власності, наданих у тимчасове користування громадянам. Питання про приватизацію цих земельних ділянок, а також про умови приватизації в кожному конкретному випадку вирішуються органами державної виконавчої влади чи місцевого самоврядування, що наділені повноваженнями розпоряджатися землями державної і комунальної власності.
 
Одним із способів набуття права власності на землю грома­дин є прийняття спадщини. Земельна ділянка, що належала на праві приватної власності громадянинові-спадкоємцю, є таким самим об'єктом спадкування, як і будь-яке інше майно. Прийняття земельної ділянки у спадок здійснюється в по­рядку і за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, прийнятим у 2001 р., коло спадкоємців за яким зна­чно розширилося.
 
Відповідно до ст. 5 ЗК України в редакції від 13 березня 1992 р. суб'єктами права колективної власності на землю були колективні сільськогосподарські підприємства (КСП), сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, в тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогоспо­дарських підприємств. Розпорядження земельними ділянка­ми, що перебували у колективній власності громадян, здійс­нювалося за рішенням загальних зборів членів колективу. І кожний член КСП та інших колективних сільськогосподарсь­ких організацій у разі виходу з неї мав право одержати у при­ватну власність свою земельну частку (пай) у натурі (на місце­вості) в установленому тим Кодексом порядку. Відповідно до указів Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарсь­кого виробництва» від 10 листопада 1994 р. та «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільсь­когосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 р. землі, що належали на праві колективної власності КСП або іншій колективній організації (юридичній особі) і перебували у колективній власності, були розпайовані, кожному членові КСП або іншого колективу було видано Сертифікат, у якому визначалося: право на земельну частку (пай), розміри паю у кадастрових гектарах та у вартісному вираженні без визначення земельної ділянки в натурі (на місцевості).
 
Оскільки КСП та інші колективні організації як юридичні особи залишалися суб'єктами права власності на землі підприємства, то паювання землі не породжувало для його членів права власності на земельну ділянку. Право на земельний пай — це зобов'язального характеру право громадянина одержати земельну ділянку у розмірі земельного паю в разі виходу з підприємства або його ліквідації.
 
Новий Земельний кодекс не виділяє землі колективних організацій об'єктами права колективної власності, а самі організації не визначені як суб'єкти права колективної власності. За новим Кодексом будь-яке підприємство, засноване громадянами (індивідуальне чи колективне), відноситься до юридичних осіб, які є суб'єктами права приватної власності. Правовий режим земель таких підприємств залишається незмінним. Суб'єктом права приватної власності на землю визнається юридична особа (колективне підприємство), а за членами юридичної особи зберігається право на земельну частку (пай) у розмірі, встановленому сертифікатом. Як і в КСП,у нових умовах член юридичної особи має право вийти з підприємства і одержати у приватну власність земельну ділянку у розмірі земельної частки (паю). Згідно з п. 17 Перехідних положень цього Кодексу сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право приватної власності на землю.
 
Набуття права власності іноземними громадянами та осо­бами без громадянства має свої особливості. Так, вони не ма­ють права набувати у власність земельні ділянки сільськогос­подарського призначення. Такі землі, одержані ними у спа­док, протягом року підлягають відчуженню. Вони можуть набувати у власність земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а за їх межами - лише земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної влас­ності.
 
Крім того, іноземні громадяни та особи без громадянства не мають права на безоплатне придбання земельних ділянок, що належать до державної і комунальної власності. Вони не мають права на приватизацію земельних ділянок, що раніше надавались їм у користування. Вони можуть набувати право власності на земельні ділянки лише на підставі договорів ку­півлі-продажу, дарування, міни та інших цивільно-правових угод, а також у разі викупу земельних ділянок, на яких роз­ташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності. До цього часу існувало правило, що в разі придбан­ня у власність об'єктів нерухомості іноземні громадяни мали право на оренду земельних ділянок, що відносяться до прид­баних об'єктів.
 

УВАГА! При поданні Ваших запитань звертайте будь ласка увагу на правильність написання Вашого е-мейлу,
якщо бажаєте отримати відповідь. Дякуємо!
Відповідь на Ваш запит Ви можете знайти в нас на порталі за адресою: http://italawguide.at.ua/board/ukrainske_zhyttia_v_italii/ukrainski_shkoly_v_italii/170-1-0-69  Українська школа в Неаполі є під номером 5.

УВАГА! При поданні Ваших запитань звертайте будь ласка увагу на правильність написання Вашого е-мейлу,
якщо бажаєте отримати відповідь. Дякуємо!
 
Відповідь на Ваше питання знаходиться на нашому порталі. Клікніть мишкою тут: http://italawguide.at.ua/board/mytni_pytannja/auto/vvezennja_avtomobilja_z_za_kordonu_bez_splati_podatkiv/121-1-0-31
 

УВАГА! При поданні Ваших запитань звертайте будь ласка увагу на правильність написання Вашого е-мейлу,
якщо бажаєте отримати відповідь. Дякуємо!
 
При пред'явленні клопотання про залишення в Італії на постійне проживання громадяни України подають до Консульського відділу Посольства України в Італії такі документи:
 
1. Заяву-анкету (скачати її можна тут: http://www.mfa.gov.ua/data/upload/publication/italy/ua/32940/it-perm-regist-application.pdf )
2. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон чи інший документ, за яким громадянин України виїхав за її межі;
3. Чотири нотаріально засвідчені копії свідоцтва про народження заявника;
4. За наявності в заявника дітей віком до 18 років – чотири нотаріально засвідчені копії свідоцтв про їх народження;
5. Чотири нотаріально засвідчені копії свідоцтв про шлюб або розірвання шлюбу;
6. Заяви батьків, одного з подружжя заявника, які проживають в Україні; за наявності в заявника неповнолітніх дітей, які залишаються в Україні, - заяви їхніх законних представників про відсутність у них матеріальних претензій до заявника (4 нотаріально засвідчені примірники).
 
У разі смерті зазначених осіб подаються 4 нотаріально засвідчені копії свідоцтва про смерть. Якщо батьки пропали безвістi:
 
- 4 завірені копії рішення суду про визнання їх безвісно відсутніми;
- Чотири нотаріально засвідчені примірники довідки з місця роботи заявника в Україні за останні п'ять років про відсутність до нього матеріальних претензій та три її завірені копії.
- Чотири нотаріально засвідчені заяви дітей віком від 14 до 18 років, які постійно проживають в Україні, про згоду на своє залишення на постійне проживання за кордоном разом з батьками або одним з них;
 
Якщо неповнолітні діти залишаються на постійне проживання за кордоном з одним з батьків - нотаріально засвідчену заяву про згоду на це другого з батьків. У випадку смерті другого з батьків подається чотири нотаріально засвідчені копії свідоцтва про смерть.
 
Якщо він пропав безвістi:
 
- Завірена копія рішення суду про визнання його безвісно відсутнім у 4 прим.
- Чотири фотокартки розміром 3,5х4,5см;
- Квитанцію про сплату консульського збору в сумі 100 євро.
 
 
Повідомлення рішення заявникові та оформлення документів про його постійне проживання за кордоном.

Рішення, прийняте компетентними органами, повідомляється заявникові в письмовій або усній формі. У разі відмови у задоволенні клопотання заявникові повідомляються конкретні причини відмови.
Разом з повідомленням позитивного рішення заявник інформується про обов'язковість виписки з останнього місця постійного проживання в Україні, здачі паспорта громадянина України до органів внутрішніх справ за останнім місцем проживання в Україні та надання до Консульського відділу відповідних довідок.
Після представлення заявником довідок про виписку з останнього місця постійного проживання в Україні та здачі паспорта громадянина України до органів внутрішніх справ України, в паспорт громадянина України для виїзду за кордон уноситься шляхом проставлення штампа "постійне проживання" (з відміткою про дату внесення та із зазначенням посади i прізвища особи, яка його внесла), який скріплюється підписом посадової особи та печаткою Консульського відділу.
 


Ми не співпрацюємо з українофобними, расистськими, порнографічними, піратськими та іншими аморальними сайтами. Відповідальність за достовірність фактів, цитат та інших відомостей, у тому числі і малюнків до статтей, у розділі новин, несуть автори публікацій, що містять гіперпосилання на джерело. Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на Інформаційне агентство УНІАН, суворо забороняється. При передруку наших матеріалів посилання (для Інтернету - гіперпосилання) на italawguide.at.ua обов’язкове.
Всі права застережено © 2010-2017