Передачі українською мовою виходять у середу з 08:00 до 09:00
Image and video hosting by TinyPic

L'UCRAINA E' AI CONFINI СON L'UNIONE EUROPEA E NON AI CONFINI CON L'EUROPA! 
УКРАЇНА - ЦЕ ЄВРОПА І МЕЖУЄ З ЄС, А НЕ ЗНАХОДИТЬСЯ НА МЕЖІ З ЄВРОПОЮ!










Вівторок, 22.08.2017, 21:43









Вівторок, 22.08.2017, 21:43

ЄВРОІНТЕГРАЦІЯ
НАВІГАЦІЯ
TICKET online
КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ
FRIENDS&PARTNERS
СТАТИСТИКА
UniCredit інформує
СОЦІАЛЬНА РЕКЛАМА
ТРУДОВА МІГРАЦІЯ
НАША КНОПКА

АКТУАЛЬНІ ВІДЕО
Вхід

Головна » 2011 » Грудень » 7 » Чому Януковичу ЄаС стає милішим за ЄС і скільки ще українці це терпітимуть?
00:25
Чому Януковичу ЄаС стає милішим за ЄС і скільки ще українці це терпітимуть?
 
Тож в ЄС чи в ЄАС?
Фото bozhyvu.com

«Народився новий Євроазійський Союз (ЄаС). А що таке Євроазійський Союз? Це та сама Росія, тільки назва інша» - зазначив нещодавно прем'єр-міністр Росії Володимир Путін. Саме так 18 листопада 2011 року під час зустрічі Дмитра Медведєва, Олександра Лукашенка, Нурсултана Назарбаєва в Москві була підписана декларація про євразійську економічну інтеграцію та створення Євразійського Союзу. Ведучи мову про його неминучість, постпред Росії при НАТО Дмитро Рогозін наголосив, що «Євразійський союз має на меті об’єднати не стільки території, скільки народи і громадян колишнього СРСР в єдиний державний орган».

 
В Україні декому така перспектива стала як бальзам на душу. Відразу після таких висловлень до редакції ІА REGNUM надійшла заява народного депутата України Леоніда Грача: «Підписання декларації про Євразійську економічну інтеграцію, яке започаткувало формування Євразійського союзу, є кроком до союзної держави. <…> Я щиро радий, і зі свого боку, як громадянин, народний депутат України, лідер КПРС і офіційно зареєстрованого Всеукраїнського руху «Інтернаціональна Росія», не лише вітаю це, але все зроблю, щоб сподівання багатонаціонального українського народу, що прагне до єдності і з Росією, і з Білорусією, і з Казахстаном і з іншими у минулому братніми народами відбулися якнайшвидше».
 
Ще до появи цього вірнопідданого листа Валерій Коновалюк, народний депутат від Партії регіонів, 10 листопада повідомив, що він із кількома депутатами ініціював створення у Верховній Раді міжфракційної групи – за Євразійський Союз. Цікава ініціатива… Саме так 1 листопада два луганські телеканали почали демонструвати відеоролик, що рекламує пропоновану керівництвом Росії ідею Євразійського союзу. У місті також розміщено близько 20 білбордів із відповідними зображеннями (Gazeta.ua).
 
27 жовтня оперативно була створена така собі громадська організація «Союз громадян України», яка виступає за інтеграцію України в Євразійський союз. Відтак 26 листопада (в день пам’яті жертв Голодомору!) в Україні та Росії пройшли заплановані акції щодо приєднання України до ЄАСу. А ще «Союз громадян України» і «Профспілка громадян Росії» домовилися про створення аж наддержавної громадської організації «Союз громадян України і Росії». Чи не нагадує така «громадська» ініціатива добре сплановану провокацію/спецоперацію? Ото ж бо!
 
Окрім цього в Україні є така собі «Національна Рада козаків України», яка, приміром, 8 червня організувала у Львові міжнародний регіональний форум, «присвячений Єдиному митному просторові». У програмі цієї політвистави було задекларовано «обговорення ключових аспектів створення Єдиного митного простору козацьких слов’янських держав – України, Росії, Білорусі та Казахстану». Як мовиться в такому випадку... без коментарів.
 
Суспільну думку України до зміни політичного вектора готують вже давно. Наполегливо. Цілеспрямовано. «У нинішньому штатному розписі ФСБ кількість кадрових співробітників, що працюють по Україні, у півтора раза більша, ніж це було в часи боротьби НКВС-МДБ з УПА» (Олександр Скіпальський, екс-заступник голови СБУ).
 
Приміром, на Волині упродовж лише одного дня чотири газети надрукували переказ тез Володимира Путіна про Єдиний економічний простір та ЄАС. Якась невидима сила, підпільна система змусила й інші регіональні видання оприлюднювати рекламні заклики російського прем’єр-міністра про конкурентні переваги Євразійського союзу над Європейським, про ефективну інтеграцію в…ЄАС.
 
8 листопада 2011 року в Москві відбулася зустріч голови Синодального відділу Української православної церкви (Московського патріархату) із взаємодії зі Збройними силами та іншими військовими формуваннями архієпископа Львівського і Галицького Августина та начальника Управління з роботи з віруючими військовослужбовцями Міністерства оборони Росії Б. М. Лукічова. На зустрічі, зокрема, йшлося про підготовку міжнародної конференції «Збройні сили України та військове духовенство», яка пройде в Києві 14–15 грудня 2011 року та буде присвячена перспективам впровадження в Збройних силах України інституту військового духовенства. Ясна річ, йдеться про започаткування системного впровадження облудних ідей «русского міра» в голови українських вояків. Крім УПЦ (МП), якій відведена головна роль у втіленні цієї ідеї в життя, в Україні є чимало інших структур, котрі беруть активну участь в цьому далеко не богоугодному промислі/проекті.
 
На думку лідерів Росії, Білорусії, Казахстану, поглиблення інтеграції колишніх країн СРСР в ЄАС сприятиме всебічній модернізації національних економік, приведе до соціально-економічного зростання. Проте факти свідчать про інше. «Я майже впевнений, що Росія не проіснує в нинішніх кордонах до 2020 року. Це не ліберальна страшилка або псевдопатріотична спекуляція, а неминучий наслідок політики останнього десятиліття», – переконаний депутат Держдуми Росії Сергій Пєтров.
 
Що можна сказати про політичного діяча (про Володимира Путіна ідеться), коли навіть його активні прибічники вважають, що він перетворить Росію на Зімбабве? Так, у липні російський мільярдер Олександр Лебедєв в інтерв’ю Reuters заявив, що прем’єр-міністр Володимир Путін за найближчі 20 років може перетворити Росію на Зімбабве.
 
Екс-міністр фінансів Росії Олексій Кудрін також безжально розкритикував стан російської економіки. За його словами, країна живе не згідно з доходами, надто багато грошей витрачає на оборону. На думку Зиновія Пака, колишнього міністра оборонної промисловості Росії, екс-заступника міністра економіки Росії, проголошена президентом Дмитром Медведєвим ідея модернізації підстав і перспектив не має.
 
В аналітичному дослідженні «Немодерна модернізація» («День», 14.10.2011) Степан Гавриш наводить переконливі аргументи, які засвідчують, що Україні абсолютно не місце в Євразійському союзі а в ЄС оскільки: «для створення Євразійського союзу майбутнього президента Путіна, потрібен потужний модернізаційний двигун. Росія займає менш ніж 2% у світовому ВВП. Запустити модернізаційну хвилю не в змозі, якщо виходити з її участі в міжнародній конкуренції, де 95% її експорту складає нафта, газ, первинні метали й ліс-кругляк. Це при тому, що 75% потреб Росії в продовольстві покривається імпортом, а росіяни споживають 20% світового героїну й 18 літрів спирту на одну особу, а чоловіки ледве доживають до 60 років в той час коли в ЄС до 100 без випивки».
 
Тому не може не обурювати путінська безпардонність, яку передає урядова «Російська газета»: Україні теж краще було б приєднатися до Митного союзу, а не рухатися до ЄС. Навряд чи їм (Україні. – О. Р.) вдасться вивести свої продукти на європейський ринок. Звідкіля ж така турбота про «щорічний економічний виграш» для українців? Ті, кому справді добре ведеться, ніколи силоміць не тягнуть до себе на гостину, а тим паче не прагнуть ощасливити жебрака дармовим сиром. Безкоштовний сир буває тільки в мишоловці!
 
«Москві вірити не можна», – категорично стверджує Геннадій Удовенко, екс-глава МЗС, який привів Україну до Ради Європи. Така позиція досвідченого українського дипломата, очевидно, не випадкова. Він пояснює: «Москві потрібна лише покірна і рабська Україна. Але наша влада повинна розуміти те, що якщо Росія запанує в Україні, то ні наші політики, ні олігархи їй не потрібні – у них у самих такого добра повно, щоб і на керівні посади призначити, і наші підприємства загарбати».
 
До влади в Росії прийшли вихідці зі спецструктур. Але це не справжня еліта, яка мала б наводити лад у банках, в економіці, в промисловості. Стиль мислення підручних Путіна відточувався на Луб’янці та в інших споріднених структурах. Входження у цивільне життя виявилось доволі проблематичним. Та ми не про це. Дракона можна знищити, лише самому перетворившись на Дракона…
 
В сучасній Україні роль еліти виконує зовсім інший, ніж у Росії, елемент – це переважно нащадки колонізаторів, колабораціоністи й конформісти усіляких мастей та відтінків. «Ядро теперішньої влади становлять колишня комуністична та комсомольська номенклатури. Немало в ньому опинилося й кримінального елементу. <…> Переважна більшість представників влади ментально орієнтована на російську імперську політичну й культурну традиції. Вони не послуговуються українською мовою і не знають української культури, а історію вивчали за курсом ВКП(б). Тому вони не вірять у силу та інтелект українського народу, а діють за підказками чужинців, у чиїх розрахунках існування незалежної аж ніяк України не передбачене» (Іван Заєць, народний депутат України).
 
Потрібно вже кінець-кінців собі усвідомити, що Кремлеві потрібен не союз рівних, а колонія як це було за часів СРСР. Питомо українські олігархи мали б зрозуміти небезпеку входження України в такий союз як Євразійський, вникнути у реальність і збагнути реальну загрозу - втратити навіть не державу, а перш за все свою країну, а отже, - і свої статки і "поділитись" ними зі своїм "старшим братом".
 
Тому роздумуючи на цим слід сказати наступне: "Українці не можуть бути заручниками однієї керівної особи, а тому свій вибір, який вони зробили у 2004 році на Майдані - вони повинні підтримувати і розвивати, а президент - це обранець, якого завжди можна переобрати і особливо тоді, коли він зраджує свій народ"...
 
Щодо стосується проведення запланованого на 19 грудня 2011 року в Києві саміту Україна-ЄС, то екс посол Німеччини в Україні п. Дітмар Штюдеманн на запитання українського відділу Deutsche Welle сказав наступне: "Проведення успішного саміту Україна-ЄС є малоймовірним без принципового розв’язання «питання Тимошенко»".
 
Як засвідчило опитування проведеного на замовлення Deutsche Welle, більшість українців, відчувають погіршення відносин з ЄС за президентства Віктора Януковича. Тих, хто вважає, що за останні півтора роки відносини погіршилися (44%), вдвічі більше, ніж опитаних, які вбачають покращення (22%).
 
Причини погіршення атмосфери відносин між Києвом і Брюсселем і перспективи підписання Угоди про асоціацію український відділ Deutsche Welle попросив прокоментувати колишнього посла Німеччини в Україні Дітмара Штюдеманна.
 
Deutsche Welle: Пане Штюдеманн, Ви відомі як палкий прибічник європейської інтеграції України. Про що Вам говорить оцінка, яку українці дають політиці президента Януковича у відносинах з ЄС?
 
Дітмар Штюдеманн: Ці цифри засмучують. Це пов’язано із тим, як Україна показує себе міжнародній спільноті. Насамперед у політичній площині.
 
DW: Це пов’язано із засудженням Юлії Тимошенко?
 
Д.Ш.: Це кричущий аспект, але лише один з багатьох, які кидають тінь на Україну в очах Заходу. Ми спостерігаємо процес усунення суспільних механізмів, які дозволили би контролювати владу. Це не нова для України проблема. В Україні дійсні два поняття, які у Західній Європі невідомі: це телефонне правосуддя і «злодії у законі». Домінування цих явищ в українській політиці є наслідком неспроможності політичних еліт України, починаючи з набуття нею незалежності. Це не є винаходом тих, хто при перебуває при владі сьогодні. Але сьогоднішня влада не докладає достатніх зусиль, аби це змінити.
 
DW: Ви кажете, що проблеми не є новими. Але чому ж саме нині виникла така напруженість у відносинах між Україною і Європейським Союзом?
 
Д.Ш.: Президент Янукович вдався до масштабного переслідування членів попереднього уряду. У демократичних державах існує таке поняття як недоторканість урядовців з точки зору наслідків прийнятих ними політичних рішень. Ви можете собі уявити, щоб сьогодні у Греції кинули до в’язниці тих колишніх урядовців, які свого часу домоглися входження країни до єврозони? Уявіть собі, що зараз би постали перед судом всі ті європейські політики, які свого часу запровадили євро, не створивши засад спільної відповідальності за економічну і фінансову політику. Абсурдно навіть думати про таке! Ми мали би судити всю політичну еліту Європейського Союзу! Щось таке сталося з Юлією Тимошенко. Я не став би робити з пані Тимошенко мученицю, але очевидно, що вона була засуджена на підставі закону, щодо якого президент Янукович визнав, зокрема у розмові з європейськими політиками на конференції у Ялті, що він є анахронізмом радянської доби. Це ненормальний закон. Відмовки Януковича, мовляв, він не може втручатися у незалежне правосуддя (сміється – прим. ред.), є несерйозними. По-перше, в Україні немає незалежного правосуддя. По-друге, з огляду на те, що більшість у Верховній Раді мають соратники Януковича, не мало би бути жодних проблем із тим, аби привести законодавство у відповідність до міжнародних демократичних стандартів.
 
DW: Тобто, європейських лідерів роздратувало те, що Янукович «водить їх за носа»?
 
Д.Ш.: На саміті Східного партнерства ЄС у Варшаві президент Янукович сказав канцлеру Меркель, що Тимошенко буде звільнено, якщо вона компенсує державі завдані нею збитки. Така безцеремонність засмутила би будь-кого.
 
DW: Можна сказати, що у відносинах між Києвом і Берліном настав «льодовиковий період»?
 
Д.Ш.: Я би не став говорити про «льодовиковий період». Варто розмовляти один з одним завжди, особливо у складні часи. Це стосується обох сторін. Я впевнений, що і в нинішніх умовах є можливість розвивати відносини. Важливо, аби Київ перестав надсилати сигнали, які суперечать один одному. Це мають бути сигнали, які відповідають європейським уявленням про базові цінності.
 
DW: Востаннє такі «непорозуміння» із Заходом в України були за часів президента Кучми. Чи може Янукович опинитися у міжнародній ізоляції?
 
Д.Ш.: Ізоляція Януковича неминуче призвела би до ізоляції України. Це фатальна постановка питання. Мені би хотілося, щоби сторонам вдалося знайти спільну мову на запланованому на грудень саміті Україна-ЄС. Я переконаний, що ціла нація не може ставати заручником однієї керівної особи. Ми бачимо, чим це може закінчитися на прикладі Білорусі, хоч наразі ці дві країни і не варто порівнювати. Я закликаю українське керівництво знайти спосіб порозуміння із західними партнерами. Українці хочуть зближення з Євросоюзом і заслуговують на це. Україна – це історично європейська країна. Але називатися такою вона може лише, якщо у ній діятимуть демократичні принципи.
 
DW: Ви можете собі уявити, що високі посадовці ЄС Ештон і Баррозу приїдуть на саміт до Києва, якщо лідер української опозиції залишатиметься у тюрмі?
 
Д.Ш.: Чесно кажучи, йдеться не про мої уявлення. Йдеться насправді про інтереси. Йдеться про те, чого можна реально очікувати від обох сторін. Якщо і Європейський Союз, і український народ, і керівництво України хочуть зближення, то засади для цього необхідно створювати. Навіть якщо саміт таки відбудеться і Угоду про асоціацію між Україною і ЄС буде парафовано, це ще не означає, що вона набирає чинності. Потрібна буде ще ратифікація 27-ма парламентами країн ЄС. Це буде тривалий, важкий процес, під час якого може статися дуже багато – як позитивного, так і негативного.
 
DW: Ви гадаєте, що Угоду про асоціацію у грудні таки буде парафовано?
 
Д.Ш.: Мені важко робити прогноз. Я можу собі уявити, що документ буде парафовано із застереженнями. Імовірно, будуть сформульовані зобов’язання, які Україна матиме виконати до набрання Угодою чинності, або навіть ще до початку процесу ратифікації. Насамперед може йтися про таке критичне питання як незалежність правосуддя. Таких питань багато.
 
DW: Даруйте, за повторне запитання: Ви можете собі уявити, що Ештон і Баррозу приїдуть до Києва, поки Тимошенко сидітиме у слідчому ізоляторі?
 
Д.Ш.: Нам, європейцям, таке уявити просто неможливо. Це не відповідало би ані демократичним традиціям, ані базовим демократичним принципам. Треба сказати чітко: українська сторона має діяти. Адже саміт має сенс лише у тому випадку, якщо він відбудеться на найвищому рівні. На це він і саміт. Немає сенсу проводити такі заходи на рівні осіб другої або третьої ланки. Це щось інше, ніж просто зустрітися у Брюсселі для «звірення годинників».
 
DW: Пане Штюдеманн, то за яких умов саміт таки відбудеться? Це звільнення Тимошенко чи ще якісь чергові обіцянки? Невже Баррозу чи Ештон будуть щось урочисто підписувати у Києві, у той момент як декількома вулицями далі у тюрмі сидить лідер опозиції?
 
Д.Ш.: Я не можу дати однозначну відповідь на Ваше запитання. Моєї фантазії не вистачає, аби уявити собі, що це підписання відбудеться без якогось принципового рішення у справі Тимошенко, а також у питанні забезпечення верховенства права загалом.
 
DW: Отже, саміт у грудні під загрозою зриву?
 
Д.Ш.: Було достатньо чітких заяв європейських лідерів щодо політичного переслідування Юлії Тимошенко і можливих наслідків у разі, якщо ситуацію не вдасться виправити. Моя особиста думка: саміт має відбутися за будь-яких обставин, навіть якщо він виявиться безрезультатним. Необхідно розмовляти один з одним.
Джерело: http://www.dw-world.de
Розмову провів Євген Тейзе
Редактор: Тетяна Бондаренко
 
Янукович свідомо вимагає від ЄС неможливого?
 
Віктор Янукович заявив, що якщо ЄС не дасть Україні перспективу членства, то з підписанням угоди про асоціацію варто зачекати. Експерти кажуть: "Київ змінює зовнішньополітичний курс із західного на східний чужими руками шукаючи винними когось а не себе".
 
Нещодавно в ефірі Першого національного телеканалу Янукович виправдовуючи себе сказав наступне: "Євросоюз не по партнерськи ставиться до України і не хоче рахуватися з її позицією у переговорах щодо угоди про асоціацію. Якщо ЄС не готовий відобразити в угоді про асоціацію перспективу європейського членства для України, підписання цієї угоди краще відкласти".
 
Банальні виправдання
 
У Києві його слова сприйняли досить критично, адже європейські чиновники неодноразово наголошували, що поки про перспективу членства для Україні не йдеться. Експерт Інституту публічної політики Сергій Донський впевнений, що подібними заявами Янукович хоче виправдати швидке приєднання України до "зони вільної торгівлі" з Євроазійським Союзом. "Янукович, вочевидь, хотів цим сказати, що нам доводиться собі шукати інших друзів, бо Європа нас не сприймає",- прокоментував в інтерв’ю Deutsche Welle Сергій Донський.
 
Проте на щастя виправдання і шантаж фактором руху у бік Москви Януковича у ЄС вже не сприймають взагалі, тож така тактика українського президента для ЄС більше не спрацює. "Європейці вже скинули рожеві окуляри щодо України",- впевнений експерт.
 
 
Небезпечний поворот для України та українського народу
 

Заступник голови парламентського комітету з європейської інтеграції Степан Курпіль переконаний, що Україна розпочала змінювати свій зовнішньополітичний вектор з ЄС на ЄАС. "Президент вимагає від ЄС неможливого, аби розвернути Україну на 180 градусів в бік Росії та ще й звинуватити в цьому європейців",- сказав Deutsche Welle Курпіль.

Він також наголосив, що Янукович вже раз "кинув" європейців, пообіцявши випустити на волю Юлію Тимошенко, і цього не виконав, тож більше авансів довіри Україні (Януковичу) Євросоюз не робитиме, вважає представник комітету з європейської інтеграції.

Джерело: http://www.dw-world.de
Автор: Лілія Гришко
Редактор: Захар Бутирський
 
Переглядів: 389 | Додав: Правознавець
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Ми не співпрацюємо з українофобними, расистськими, порнографічними, піратськими та іншими аморальними сайтами. Відповідальність за достовірність фактів, цитат та інших відомостей, у тому числі і малюнків до статтей, у розділі новин, несуть автори публікацій, що містять гіперпосилання на джерело. Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на Інформаційне агентство УНІАН, суворо забороняється. При передруку наших матеріалів посилання (для Інтернету - гіперпосилання) на italawguide.at.ua обов’язкове.
Всі права застережено © 2010-2017