Передачі українською мовою виходять у середу з 08:00 до 09:00
Image and video hosting by TinyPic

L'UCRAINA E' AI CONFINI СON L'UNIONE EUROPEA E NON AI CONFINI CON L'EUROPA! 
УКРАЇНА - ЦЕ ЄВРОПА І МЕЖУЄ З ЄС, А НЕ ЗНАХОДИТЬСЯ НА МЕЖІ З ЄВРОПОЮ!










Субота, 25.11.2017, 00:22









Субота, 25.11.2017, 00:22

ЄВРОІНТЕГРАЦІЯ
НАВІГАЦІЯ
TICKET online
КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ
FRIENDS&PARTNERS
СТАТИСТИКА
UniCredit інформує
СОЦІАЛЬНА РЕКЛАМА
ТРУДОВА МІГРАЦІЯ
НАША КНОПКА

АКТУАЛЬНІ ВІДЕО
Вхід

Головна » 2010 » Вересень » 4 » Чиї інтереси обслуговують «жовтi» українські профспілки в Україні?
12:04
Чиї інтереси обслуговують «жовтi» українські профспілки в Україні?

Вони стали ефективним інструментом придушення інакомислячих в середовищі працівників, профспілкові «тушки» активно використовуються владою для зміцнення соціальної несправедливості в Україні. З приходом до влади Партії Регіонів, Федерація профспілок України (ФПУ), очолювана нардепом - регіоналом паном Харою, піднялася духом, що похитнулася за попередньої влади.
 
Монопольне становище ФПУ в профспілковому русі України ожило і зміцніло з новою силою. Федерація, як монстр, посилено зміцнила свої колишні позиції у всіх сферах профспілкової життя. Створила власний корпоративний cпільний представницький орган без участі незалежних профспілок, безцеремонно й нахабно справила перегляд складу правлінь Фондів Cоціального Cтрахування, звідки були викинуті представники інакодумців профспілок, повністю захопила ключові позиції у всіх сферах соціального діалогу та суспільного життя, цілком паралізувавши прогресивний розвиток суспільних процесів у профспілках.

Чи могло це відбуватиметься без потурання влади, особливо без нового Міністра праці та соціальної політики пана Надраги?! Звичайно, ні! Міністр, який прийшов у новий Уряд з посади в організації роботодавців, повністю зрадив соціальні інтереси людей і незалежні профспілки.

Безпринципність та бездіяльність у справі будівництва справедливої соціальної політики, відсутність державного підходу до рівноправного співробітництва з усіма соціальними партнерами і призвела до повного ігнорування демократичних процесів розвитку громадянського суспільства. Такого зневажливого ставлення до незалежних профспілок, до їх демократичному розвитку, країна ще не знала. І як наслідок, ми спостерігаємо в соціальній політиці згортання соціальних програм, зниження соціальних стандартів, де посилено продукуються процеси щодо збільшення пенсійного безладу, згортання прав працюючих пенсіонерів, знищуються багато, досягнуті раніше, позитивні напрацювання в соціальній сфері.

Такої ситуації, що склалося в соціальному середовищі, не було б в природі, якщо б не мало місце штрейбрехерство, так званих, кишенькових, «жовтих» профспілок та окремих «лже-незалежних» профбосів.

Угодницьку роль «жовтих» профспілок, створених під роботодавця на держпідприємствах, установах та в організаціях (в академії наук, у залізничників, митників, у збройних силах, МВС, харчової та переробної промисловості та ін) була відома завжди. Вони завжди виступали заодно із ФПУ, і штучно перебуваючи в лавах незалежних профспілок у зручний момент їх зраджували на догоду вирішення власних корпоративних інтересів, забуваючи про тих, хто їх обрав на посади, чиї і які інтереси вони повинні захищати.

Але найголовніше зрада інтересів незалежних профспілок йде із внутрішнього середовища. Головними винуватцями розвалу незалежного профспілкового руху є, так звані, лідери «вільних» профспілок. Найчастіше їх співпрацю з незалежними профспілками носить тимчасовий, ситуативний характер, замішаний на власну вигоду. Як тільки необхідна вигода ними досягається, вони зрадницьки відступають убік. Прикриваючись уявними міжнародними гаслами, своїм членством у Міжнародних профспілках, вони часто постають беззубими і безхребетними у справі реального захисту прав людей, угодницько підігруючи профспілкового монстра країни - ФПУ. Уподібнюючись йому, вони фактично зраджують інтереси багатьох мільйонів знедолених людей, які з'єднали себе з незалежним профспілковим рухом і розраховують захистити свої зневажені права.

Отже зустрічаються такі профспілки, які за своєю сутністю абсолютно не є профспілками. Використовуючи профспілковий бренд, вони лише паразитують на успіхи і досягнення незалежних профспілок, використовуючи профспілкові мотиви для вирішення бізнесових, політичних і меркантильних інтересів. Умовна солідарність - це гнила суть цих профспілок яка наяву проявляється на ділі. Коли настала конкретна необхідність стати в одну шеренгу, об'єднати зусилля проти свавілля профспілкового монстра, дати рішучу, солідарну відсіч ФПУ та їй руйнівній діяльності, то тут у багатьох спрацювали особисті корпоративні інтереси, а не колективні. Ці профспілкові «тушки» смиренно попливли на «бійню» до монстра, поспішаючи довести свою відданість і лояльність застійних явищ у профспілковому істеблішменті, давно відірвався від інтересів людей.

Багато хто з тих, що мають мандати народної довіри, так і ті новоявлені профбоси заквапилися, неначе боячись спізнитися, урвати собі пожирніший шматок від, так званого, маститого профспілкового пирога з начинкою ФПУ. І їхні старання були винагороджені: хто отримав посаду у новоствореному СПО, хто з «панського» плеча отримав представництво у тому чи іншому фонді соціального страхування, хто за державний рахунок злітав до Женеви на Міжнародну конференцію МОП, а хто просто отримав собі особисті преференції, зрадивши у такий спосіб інтереси незалежного профспілкового руху та спаплюжив його лідерів.

В Україні давно сформувалася соціальна ідилія «благополуччя» під егідою ФПУ та під патронатом Міністерства праці та соціальної політики. І так ось уже 19 років: вони безроздільно розділяють і володарюють на соціальному троні, залишаючись німими і глухими до сподівань і бід простих людей.

Лідери старих профспілок та їх поплічники завжди обслуговували роботодавців і служили тільки власним інтересам. Вони виявилися посібниками олігархів і влади, ефективним інструментом придушення інакомислення, паралізувавши її прогресивну роль як захисника трудових прав людей. Користуючись своїм монопольним становищем у соціальній сфері вони завжди захоплюють керівні посади в усіх представницьких органах, що формуються на тристоронній основі, у правліннях фондів соціального страхування, є учасниками всіх структур і заходів щодо співробітництва з роботодавцями і владою, завжди опиняються в колах наближених до розподілу і отримання особистих матеріальних благ і дивідендів.

А що ж змінилося для людей? Що з'явилося позитивного за цей час в соціальній політиці? Поліпшення умов праці та безпеки на робочих місцях? Високі соціальні стандарти?

Ми спостерігаємо значне погіршення життєвого рівня людей. У країні існує принизливо низький розмір споживчого кошика, самі жебрацькі розміри прожиткового мінімуму, низькі розміри заробітної плати. Люди планомірно перетворюються на жебраків і рабів. І прийняття нового Трудового кодексу, з подачі пана Хари, повинне буде незабаром закріплене на законодавчому рівні.

Динаміка розвитку профспілок України така, що вони постійно втрачають свої лідируючі позиції. Втрачена законодавча ініціатива профспілок; вони були позбавлені самостійного управління фондом соціального страхування; вони позбулися реальних важелів контролю через втрату правових і технічних інспекторів праці; були повністю втрачені основи впливу на владу з боку профспілок за реальний захист прав людини. Все це було проміняно заради безроздільного монопольного управління державним майном, яке дісталося старим профспілкам у спадок від держави після розвалу союзу.

І ось тепер пан Хара, діючи за підтримки Міністра праці та соціальної політики, як парасолькою від негоди, прикрив своїм мандатом народної довіри весь безлад який твориться у його підпорядкованих профспілках та соціальній сфері в цілому, покриває існуючу корупцію, фінансові зловживання навколо використання державного майна, своїми підходами повністю усунув інакомислення в профспілках.
 
Проте, не можна сказати, що незалежні профспілки просто так здалися без боротьби. Ведучими лідерами незалежних профспілок були досягнуті консолідуючі рішення, створений Національний спільний представницький орган, створені нові представницькі структури для відстоювання інтересів своїх членів, проте через зраду спільних інтересів «вільними» профбосами все це було значно втрачено. Їх продажна суть, боягузлива політика звела нанівець ці прогресивні новоутворення, які були покликані кардинально змінити ситуацію в профспілковому русі, відстояти і захищати трудові права та інтереси знедолених людей.

Роль незалежних профспілок в Україні завжди повсюдно принижували. Рівність прав і рівність профспілок перед законом, задекларовані Конституцією України, так і залишилася лише на папері. На багатьох підприємствах до цих пір залишається під негласною забороною діяльність незалежних профспілок, а там де їх ще немає, залишається під забороною сама їх поява. Тут править не закон, а править цинічна нахабність і безкарність. І така позиція влаштовує всіх: роботодавців, старі профспілки і, звичайно ж, сучасну "українську" владу. Це дає можливість старим профспілкам уникнути здорової конкуренції в профспілках, а роботодавцям безкарно грабувати людей, топтати їх трудові і соціальні права.

Але демократичні процеси в Україні не зупинити! Темпи їхнього розвитку поки що ще слабкі. Їм ще притаманні нездорова конкуренція, цинізм, заздрість і злість одних перед досягненнями інших. Але ми не маємо права більше замовчувати це, так як профспілковий рух має очиститися від баласту, таких продажних профспілкових керівників, які роблять вигляд, що посилено «риють землю» в ім'я людей, підтримуючи свою діяльність на бізнесі, політиці та зраді інтересів інших.

Нові тенденції в розвитку суспільних відносин не зупинити! Стало неможливим далі обдурювати людей, так як приходять нові лідери, впроваджуються передові ідеї, йде нова хвиля розвитку громадянського суспільства та профспілкового руху. І там уже немає місця зраді, відступництва, нехтування законом. Гнилим, продажним профспілкам немає місця в новому профспілковому русі, який тепер зароджується в Україні з прогресивною проєвропейською ідеологією, здоровою конкуренцією та реальною інтелектуальною силою, здатною захистити соціально-економічні права та інтереси людини.

Люди не бажають більше терпіти принижень. Сьогодні вони вже не можуть допустити ігнорування їх прав на об'єднання у повноправні профспілкові організації, бути активними учасниками будівництва громадянського суспільства. Є повна впевненість, що так воно і буде!


Петро Петриченко
кандидат технічних наук,
Генеральний секретар
Національної конфедерації профспілок України
 
Переглядів: 911 | Додав: Правознавець
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Ми не співпрацюємо з українофобними, расистськими, порнографічними, піратськими та іншими аморальними сайтами. Відповідальність за достовірність фактів, цитат та інших відомостей, у тому числі і малюнків до статтей, у розділі новин, несуть автори публікацій, що містять гіперпосилання на джерело. Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на Інформаційне агентство УНІАН, суворо забороняється. При передруку наших матеріалів посилання (для Інтернету - гіперпосилання) на italawguide.at.ua обов’язкове.
Всі права застережено © 2010-2017