Передачі українською мовою виходять у середу з 08:00 до 09:00
Image and video hosting by TinyPic

L'UCRAINA E' AI CONFINI СON L'UNIONE EUROPEA E NON AI CONFINI CON L'EUROPA! 
УКРАЇНА - ЦЕ ЄВРОПА І МЕЖУЄ З ЄС, А НЕ ЗНАХОДИТЬСЯ НА МЕЖІ З ЄВРОПОЮ!










Понеділок, 16.10.2017, 23:56









Понеділок, 16.10.2017, 23:56

ЄВРОІНТЕГРАЦІЯ
НАВІГАЦІЯ
TICKET online
КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ
FRIENDS&PARTNERS
СТАТИСТИКА
UniCredit інформує
СОЦІАЛЬНА РЕКЛАМА
ТРУДОВА МІГРАЦІЯ
НАША КНОПКА

АКТУАЛЬНІ ВІДЕО
Вхід

Головна » 2013 » Квітень » 26 » Як козаки на Сицилії храм будували
13:30
Як козаки на Сицилії храм будували

Санктуарій святої Розалії
Фото сайту radiosvoboda.org

Рим – На північному узбережжі італійського острова Сицилії біля Палермо височіє гора Монте-Пеллеґріно. Найкрасивішим мисом у світі називав її німецький поет Вольфґанґ Ґете, котрий мандрував у цих краях. Та ще раніше від нього побували там українські козаки і залишили про це згадку, бо ж прислужилися місту доброю справою. Плавно в'ється все вище і вище покрученa дорогa серпантином. Внизу залишається галасливе Палермо, а тут, із висоти 400 метрів над рівнем моря, місто виглядає спокійнішим і красивішим. Нарешті очікувана зупинка: санктуарій (святилище) Святої Розалії.


Церква ніби вмонтована у скелю, до якої ще треба підніматися сходами, але це вже дрібниці. Сюди паломники приходять пішки босоніж від самого міста, щоб вклонитися Святій Розалії, заступниці Палермо і всієї Сицилії.

Ця католицька свята жила у 12 столітті. Набожна дівчина Розалія, будучи дитиною заможних батьків, вирішила усамітнитися в печері на горі поблизу міста. Історичні хроніки називають дату її смерті – 4 вересня 1160 року.

Традиція поклоніння Святій Розалії зародилася набагато пізніше, у 1624–1625 роках, розповів хранитель санктуарію дон Мікеле: «За переказами, одному мисливцеві привиділася Свята Розалія, вказавши місце, де на горі перебувають її останки. І саме там, у печері, де тепер вівтар Святої, були знайдені її мощі на глибині чотирьох метрів».

На той час через епідемію чуми Палермо перетворювалося на цвинтар. У видіннях мисливцеві Розалія нібито наказала перенести свої останки до міста. Її волю виконали, після чого епідемія відступила.

Відтоді Свята стала покровителькою міста, а на горі біля печери збудували санктуарій на її честь. Тепер на Монте-Пеллеґріно, що значить «Гора паломників», линуть не лише сицилійці, а й інші католики, бо ж культ Святої поширений далеко за межами острова.

Печера Святої береже згадку про козаків

Як свідчить історія, шанували Святу Розалію і запорозькі козаки. У передній частині святилища перед входом до печери праворуч на стіні дві мармурові таблички. На одній латинською, на іншій італійською мовою викарбуваний напис про «рутенів», як у XVII столітті називали українців, – які втекли з турецької неволі, добровільно працювали тут і пожертвували частину військової здобичі на побудову церкви заступниці Сицилії.

«Якщо рутени залишили у цьому місці згадку про страждальне минуле і прислужилися тут своєю працею, – це доказ того, що й українці деякою мірою віддані культові Святої Розалії», – каже дон Мікеле.

Пам’ятні дошки на горі Монте-Пеллеґріно підтверджують героїзм запорожців не лише під час морських походів, але й у період перебування в турецькому полоні.

Маловідома історія героїзму

Українські та польські джерела розповідають про відважного лицаря-українця Марка Якимовського. 7 грудня 1627 року він за сприяння двох товаришів здійняв бунт на турецькій галері і визволив 220 в’язнів-християн.

Щоправда, італійський текст на таблиці, на відміну від латинського, подає дату 7 грудня 1622 року, але, як встановили дослідники, подія таки відбулася пізніше. Тодішній писар помилився також і в імені українського козака, назвавши його Марком Сакмоським.

Попри страшну бурю і грім, утікачі від острова Лесбос в Егейському морі щасливо дісталися італійської Калабрії, а потім і берегів Сицилії. Звідти більшість запорожців не хотіла повертатися на батьківщину. Вони були підданими Польщі і боялися переслідувань, бо з 1621 року польський уряд забороняв козакам нападати на турецькі володіння.

Цей історичний факт маловідомий (про нього писав історик Володимир Голобуцький у самому кінці VIII розділу свого дослідження «Запорозьке козацтво»).
 
Автор: Наталія Кудрик
Переглядів: 340 | Додав: Правознавець
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Ми не співпрацюємо з українофобними, расистськими, порнографічними, піратськими та іншими аморальними сайтами. Відповідальність за достовірність фактів, цитат та інших відомостей, у тому числі і малюнків до статтей, у розділі новин, несуть автори публікацій, що містять гіперпосилання на джерело. Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на Інформаційне агентство УНІАН, суворо забороняється. При передруку наших матеріалів посилання (для Інтернету - гіперпосилання) на italawguide.at.ua обов’язкове.
Всі права застережено © 2010-2017