Яка різниця між Цивільною Обороною та Цивільним Захистом? - 1 Травня 2014 - Інфо-правовий портал для громадян України в Італії




Передачі українською мовою виходять у середу з 08:00 до 09:00
Image and video hosting by TinyPic

L'UCRAINA E' AI CONFINI СON L'UNIONE EUROPEA E NON AI CONFINI CON L'EUROPA! 
УКРАЇНА - ЦЕ ЄВРОПА І МЕЖУЄ З ЄС, А НЕ ЗНАХОДИТЬСЯ НА МЕЖІ З ЄВРОПОЮ!










Субота, 03.12.2016, 01:18









Субота, 03.12.2016, 01:18

ЄВРОІНТЕГРАЦІЯ
НАВІГАЦІЯ
TICKET online
КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ
FRIENDS&PARTNERS
СТАТИСТИКА
UniCredit інформує
СОЦІАЛЬНА РЕКЛАМА
ТРУДОВА МІГРАЦІЯ
НАША КНОПКА

АКТУАЛЬНІ ВІДЕО
Вхід

Головна » 2014 » Травень » 1 » Яка різниця між Цивільною Обороною та Цивільним Захистом?
20:46
Яка різниця між Цивільною Обороною та Цивільним Захистом?

Написати цю статтю мене надихнули, нажаль, тривожні події в Україні з огляду на загрозу війни. Читаючи різні статті в газетах чи в інтернеті, а також коментарі читачів, які жваво обговорюють військові питання, я зауважив, що багато хто з українців часто плутає цивільну оборону з цивільним захистом і навпаки. Щоб правильно вирішити цю проблему, необхідно спробувати розділити ці два поняття та осмислити цілі, заходи і структури, які повинні бути визначені цими термінами і їх примінення в тій чи іншій ситуаціїНасправді концептуальна проблема виникає не стільки по відношенню до чіткої відмінності між цивільною обороною та військовою обороною, які складають основні компоненти національної оборони, скільки необхідна диференціація поняття «цивільної оборони» з подібним поняттям «цивільного захисту» і «цивільною службою»Відверто кажучи, проблематика чіткого розуміння цих термінів в основному залежить від концептуальної плутанини між цивільною обороною та цивільним захистомзважаючи на те, що другий часто чомусь вважається певним аспектом першогоЩож, в цій статті я спробую, наскільки мені це вдасться, пояснити читачеві що цивільна оборона і цивільний захист — це дві різні речі, навіть якщо в собі вони містять наближене одне до одного поняття. 

Парамедики-волонтeри НСЦЗ Італії Foto: ilgiornaledellaprotezionecivile.it

В українській інтерпретації цивільна оборона (- надалі ЦО) — це державна система органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій такого характеру як техногенний, екологічний, природній та воєнний. Загалом ЦО — це також галузь науки, яка вивчає теоретичні, науково-технічні, технологічні, економічні, екологічні, соціально-політичні проблеми, які викликають порушення нормальних умов життя та діяльності людей на окремій території (акваторії) або об'єктів на ній (об'єктів на морі), внаслідок аварій, катастроф, стихійного лиха або небезпечного випадку, що призвели або можуть призвести до неможливості проживання населення на зазначеній території або об'єкті, проведення там господарчої діяльності, загибелі людей або до значних матеріальних збитків. З огляду на це в Україні було створено і спеціальні органи управління та необхідні сили і засоби: спеціальні війська ЦО і воєнізовані формування з працездатного населення.

Натомість правові норми італійського законодавства інтерпретують ЦО з певної точки зору «громадянської мобілізації» або як самоорганізація нації (і не лише з її військовим компонентом) до війни.

Що стосується ЦО в Італії, то італійське законодавство недостатньо чітко висвітлює та регулює цей термін. Мова про цивільну оборону йде у законі Італії № 415/40. Сам по собі цей закон не визначає в повному обсязі організаційні та функціональні аспекти ЦО в демократичній, правовій державі. Натомість у законі про Національну Цивільну Службу (- надалі НЦС) та Національну Службу Цивільного Захисту Італії (- надалі НСЦЗ), італійський законодавець приділив цим темам надзвичайно велику увагу. І це не просто так.

Окрім вищезгаданого закону, у італійській правовій системі є ще одна норматива. Мова йде про декрет-закон № 300 від 30 липня 1999 року. Проте і в цьому декреті немає уточнення того, що це таке цивільна оборона і в чому вона полягає.

Ті, хто живуть в Італії знають, що тут окрім НСЦЗ існує також і НЦС. Стосовно останньої, то мова йде про спеціальну службу на користь держави, яка орієнтована на волонтаріат та адміністративно підпорядкована Головному Управлінню з питань ЦС. Головне Управління ЦС підзвітне виключно Раді Міністрів Італії. У 2000 році в Римі було створене навіть спеціальне державне Агентство Цивільної Служби у відповідності до декрету-закону № 300 від від 30 липня 1999 року.

Перед виходом цього декрету-закону існував закон № 230/98 про Цивільну Службу, що знаходилась колись у віданні Міністерства оборони Італії. Цією службою керувала Генеральна Адміністрація з питань війського призову, примусового вербування та цивільної мобілізації і мілітаризації. Фактично ця адміністрація була ключовою частиною дискурсу про цивільну оборону.

Відтак відповідно до ст. 1 Закону Італії № 230 від 8 липня 1998 року, Цивільна Служба Італії (альтернатива обов'язковій службі у війську), стала особливою формою прояву конституційного обов'язку громадян по відношенню до захисту своєї Батьківщини у відмінний спосіб від обов'язкової строкової військової служби. У цьому контексті ст. 8 пункт 2 літера е) Закону № 230/1998 надало Управлінню з питань ЦС компетенцію щодо розробки, в координації з НСЦЗ, альтернативних форм оборони цивільного населення в ненасильницький спосіб. З огляду на це Держдепартамент Цивільного Захисту Італії, з міркувань совісті та моралі, запропонував Управлінню з питань ЦС розробити для неї спеціальну програму, яка в мирний час або в разі оголошення державою загальної мобілізації населення з огляду на загрозу війни, може бути задіяною для захисту країни в ненасильницький спосіб. Про що йде мова?

Після розробки вищезгаданої програми, до ст. 12 Закону Італії № 230/1998 було внесено деякі поправки, а саме добавлено пункт 4 в якому говориться про чіткі завдання НЦС у сфері захисту цивільного населення Італії. Детально мова йде про залучення мобілізованих осіб у лави Італійського Червоного Хреста в який входять його два вагомі компоненти: Військовий Медичний Корпус та Волонтерський Корпус Медсестер, які під час війни надають медичну та психологічну допомогу італійським збройним силам.

Щож стосується цивільного захисту населення та НСЦЗ Італії, то ці питання чітко визначені такими законами Італії як № 225 від 24 лютого 1992 року та № 100 від 12 липня 2012 року. Як читує закон № 225, цивільний захист визначений як комплекс (система) різних оперативних структурякі до нього відносяться і діяльність яких сконцентрована на основні 4 функції:

прогнозування різних гіпотез ризику;

- запобігання ризиків (конкретні заходи);

- рятівні заходи (допомога постраждалим громадянам від надзвичайних ситуацій, що пов'язані з природними явищами, діяльністю людини, стихійними лихами або/та катастрофами та будь-які інші дії, які необхідні для подолання цих надзвичайних ситуацій);

- відновлення нормальних умов життя населення.

Насправді, італійська модель цивільного захисту є найдосконалішою в ЄС і, можливо, навіть у світі. Сьогодні в цілій Європі (навіть в європейських країнах, що не є членами ЄС) їй немає аналогу. Фактично вона є монополістом у цій сфері. До речі, Європарламент у 2011 році приймаючи закон про створення Служби Цивільного Захисту ЄС, взяв за приклад модель саме італійського цивільного захисту і італійської Національної Служби Цивільного Захисту, визнавши їх найдосконалішими в ЄС за вишколом (навиками волонтерів), за організаційністю, за оперативністю в тій чи іншій ситуації та за структурою, яку вона має. Національна Служба Цивільного Захисту Італії включає в собі всі об'єкти та види діяльності, які є надані їй державою для захисту цілісності життя громадян, їх власності, населених пунктів та навколишнього середовища від збитків або ризику збитків від стихійних лих, катастроф і т. п.

Очевидно, що вмілий перехід від концепції стихійних лих до суспільного лиха, надає підстави вважати НСЦЗ Італії справді найдосконалішою, оскільки її функціонування підходить до будь-яких сценаріїв надзвичайних ситуацій, навіть найкритичніших.

Італія йшла до цієї успішності досить довго починаючи від 1966 року, коли казкове м. Флоренція опинилось під водою через розлив її річки Арно. В наслідок чого загинула величезна кількість осіб, а саме місто зазнало колосальних матеріальних збитків. Тому цивільний захист в Італії зродився через необхідність. На вулиці вийшли тисячі людей і разом з пожежниками та поліцейськими взялись рятувати себе і своє місто. Звичайно, що такий підхід виявився неякісним, оскільки це призвело до великого хаосу. Пізніше громадськість проявила ініціативу щодо створення волонтерських асоціацій цивільного захисту за спеціальностями. В такий спосіб появились волонтерські асоціації водолазів, зв'язківців-радіоаматорів, кінологів, природоохоронців, геологів, парашутистів, пожежників, лісових пожежників, рятівників на воді, електромеханіків, парамедиків, фармацевтів, офіцерів та поліцейських в запасі, тощо. Створювали такі асоціації виключно фахівці в тій чи іншій сфері і займались вишколом тих, які до них зголошувались. Держава зі свого боку радісно підтримала таку ініціативу і на законодавчому рівні визнала їхню важливість, діяльність та місію, яку вони заклали у свої статутні програми.

Згодом у 1992 році італійський парламент прийняв новий закон про «Волонтаріат Цивільного Захисту Італії», який значно підвищив роль і значення волонтерів цивільного захисту для суспільства, чітко визначив критерії діяльності волонтерів, сфери інтервенту, обов'язкове страхування волонтерів, проходження медичного огляду та низку інших питань, які до того часу не були врегульованими. Держдепартамент ЦЗ створив також і спеціальний національний, регіональний та комунальний реєстр всіх волонтерських асоціацій цивільного захисту. Всі асоціації волонтерів ЦЗ було об'єднано в один єдиний Корпус Волонтерів Цивільного Захисту Національної Служби Цивільного Захисту Італії. Від 1992 року цей Корпус сьогодні є одним з оперативних структур Національної Служби Цивільного Захисту Італії і, фактично, її основним двигуном. Окрім цього, уряд при прийнятті держбюджету, кожного року закладає спеціальні кошти на різні волонтерські асоціації як цивільного захисту так і іншого типу на їх розвиток і діяльність. Мова, звичайно не йде про великі суми, але це яскравий показник того, що держава підтримує волонтерів та їхню діяльність не лише на словах. Слід, однак, розуміти, що оскільки мова йде про волонтаріат, а не про роботу, яка оплачується, то гроші, які отримують волонтерські асоціації від держави йдуть на сплату оренди приміщення, комунальних послуг, пошиття уніформ літнього та зимового типу, придбання службового авто чи необхідних засобів для здійснення своєї діяльності, або ж на відшкодування витрат волонтерів під час здійснення ними їх діяльності у випадку надзвичайних ситуацій. На все це потрібні кошти, а річних членських внесків не вистарчає для покриття всіх цих витрат. Тому дуже часто трапляється так, що волонтери зі своєї кишені платять за уніформи, за засоби індивідуального захисту чи за інші засоби, які їм потрібні для здійснення рятівної діяльності, бо не всі асоціації мають меценатів чи достатню кількість грошей, щоб сповна забезпечити своїх членів всім необхідним. Держава ж робить це тому, що у багатьох сферах вона не спроможна задовільнити потреби своїх громадян, а волонтери у дусі солідарності чи патріотизму, надають громадськості саме ті послуги, які держава часто не спроможна надати. Розуміючи це держава і надає їм частково свою фінансову допомогу.

Від 1968 року Італія постійно намагається удосконалити свою систему цивільного захисту та її основний компонент — волонтаріат цивільного захисту для того, щоб гарантувати населенню гідний захист та допомогу інвестуючи постійно у вишкіл своїх волонтерів.

Успішність та політична важливість функцій цивільного захисту Італії та її національної служби полягає у інституційній координації дій у випадку будь-яких сценаріїв надзвичайних ситуацій. Мова йде про чітку взаємодію різних державних і приватних суб'єктів (уряду, регіональних та місцевих влад, органів правопорядку, італійського війська та пожежників, державної національної медслужби і наукових установ та волонтерських асоціацій цивільного захисту, які всі разом творять СИСТЕМУ цивільного захисту Італії). Очевидною, що для якісної діяльності є необхідна одна центральна структура для управління всіх структур, координації та моніторингу їх діяльності, що пов'язана виключно з цивільним захистом. Спочатку було призначено технічну фігуру (спеціального комісара), який відповідав за політично-адміністративну сферу ЦЗ, пізніше було створене окреме міністерство ЦЗ Італії. Його міністр займався питаннями технічно-експлуатаційного характеру, а у 1992 році ціле міністерство ЦЗ було розформовано. Його замінив єдиний державний департамент з питань Цивільного Захисту з повною адміністративною та фінансовою автономією, а її очільник отримав статус члена Ради Міністрів Італії. Тому Держдепартамент ЦЗ є підзвітним лише Раді Міністрів Італії.

В Італії не існує поняття “надзвичайники”. Оперативні структури Національної Служби Цивільного Захисту Італії є наступними:

- Національний Корпус Пожежної Охорони; 
- Збройні сили Італії; 
- Органи правопорядку: державна поліція, карабінери, фінансова поліція, муніципальна поліція, пенітенціарна поліція, Національний Корпус Лісової Охорони;
- Національна Дослідницька Рада (науковці);
- Національні технічні служби;
- Національні науково-дослідницькі групи (при університетах);
- Національний Інститут Геофізики та Вулканології (INGV) і інші науково-дослідницькі установи;
- Італійський Червоний Хрест (CRI); 
- Національна Служба Охорони Здоров'я (SSN); 
- Корпус Волонтерів цивільного захисту Італії;
- Національна Служба Альпінського та Спелеологічного Порятунку Італії (CNSAS).

Всі ці структури НСЦЗ Італії є СИСТЕМОЮ, яка займається цивільним захистом населення. У відповідності до закону Італії № 225/92 про Національну Службу Цивільного Захисту Італії всі вищезгадані структури є компонентами, які творять НСЦЗ, а тому всі вони є емергентними і “надзвичайниками” - в українському розумінні цього слова.

Важливо відзначити, що для якісних функцій та комплексних адміністративних діяльностей ЦС і НСЦЗ, уряду Італії необхідно було здійснити докорінну реформу ЦЗ. Тому рішення Ради Міністрів розформувати ціле міністерство і залишити лише один-єдиний його департамент, уможливило країні не лише заощадити шалені кошти, але створити єдину національну структуру — окремий держдепартамент ЦЗ зі здатністю мати повну адміністративну та фінансову автономію, яка є необхідною для виконання міждисциплінарних функцій різних гілок влади на національному та інтернаціональному рівні. Про що йде мова? Мова йде про реальну можливість Держдепартаменту ЦЗ Італії повноправно діяти не лише в області національного, але й міжнародного права. Щоб бути ще більш точнішим, - міжнародного гуманітарного права, зокрема у відповідності до IV Женевської Конвенції від 1949 року про «Захист цивільного населення під час війни», яку Італія ратифікувала 27 жовтня 1951 року та у відповідності до І-го додаткового протоколу до Женевської Конвенції від 1977 року, який регулє захист населення у випадку міжнародного збройного конфлікту. Цей додатковий протокол до Женевської Конвенції Італія ратифікувала 11 грудня 1985 року.

Тому, щоб ще краще зрозуміти реальну відмінність ЦО від ЦЗ, то найкращим поясненням є саме норми міжнародного гуманітарного права, які чітко розрізняють діяльність військової оборони від ординарної діяльності поліції і ЦЗ у воєнний час, приділяючи особливу увагу та захист саме поліцейським силам та функціонерам цивільного захисту в ході збройного конфлікту, за умови, що Сторона відповідатиме умовам, які викладені в вищезгаданих нормах таким чином, щоб виконання цих діяльностей відбувалось під спеціальним гуманітарним захистом. Що це означає? Це означає, що на відміну від цивільного захисту, цивільну оборону слід розглядати як компонент (складник) національної оборони, який доповнює військовий захист населення не тільки в області планування та організації матеріальних, економічних, моральних чи фінансових ресурсів нації, які є необхідними для ведення оборонних військових дій, але й в області залучення населення у альтернативні форми захисту своєї країни через здійснення конкретних гуманітарних заходів. Саме в цьому якраз і полягає важливість НЦС як форми активної громадянської оборони, яка себе легітимізує через конституційний обов'язкок захищати Батьківщину.

Що стосується цивільного захисту, то тут цивільний захист потрібно розглядати виключно як НАЦІОНАЛЬНУ СЛУЖБУ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ, яка є саме тим інструментом, що забезпечує населенню захист від будь-якого типу емергентних подій, які можу завдати йому шкоди. Саме тому якісна ЦО є немислимою без НСЦЗ, оскільки саме до компетенції НСЦЗ належить прогнозування і запобігання різних ризиків та виконання рятівних заходів як у мирний час так і під час збройних конфліктів, з особливим дотриманням норм міжнародного гуманітарного права. Більше того, волонтери НСЦЗ Італії у воєнний час не змінюють свою діяльність. Запобіжні заходи і рятівні функції волонтерів НСЦЗ Італії навіть під час збройного військового конфлікту (окрім випадків, якщо ворог застосував хімічну або бактереологічну зброю, або мова йде про застосування цієї зброї в мирний час у рамках міжнародного тероризму. В таких випадках для надання порятунку населенню Держдепартамент ЦЗ Італії залучає одну з оперативних структур НСЦЗ Італії - волонтерів Військового Медичного Корпусу Італійського Червоного Хреста, оскільки вони оснащені спеціальними засобами індивідуального захисту і спеціально підготовані) є і залишаються незмінними. Спершу рятуються особи, потім звірята і лише в останню чергу майно громадян. При цьому, однак, слід виключити з ЦО всі повсякденні дії держави по відношенню до населення у мирний час. Незмінними, однак, під час збройного конфлікту, залишаються діяльність поліції, правосуддя та основних комунальних служб.

Давши чіткі визначення того, що таке ЦО та ЦЗ, а також навівши конкретні приклади, які виразно вказують на те, яка різниця є між ними, хочу щераз нагадати читачам одну важливу річ. Щоб уникнути плутанини і концептуального примінення ЦО до ЦЗ або навпаки, треба посилатись на Женевські Конвенції, про які я попередньо розповідав і особливо на міжнародне гуманітарне право. Це максимально забезпечить чітке розуміння різниці між двома наближеними поняттями. Саме в цьому контексті є зрозуміло, що ЦО — це мобілізація населення для захисту себе і території, яку держава застосовує як технічний захід для надання громадянам захисту.

Стосовно України, то в Україні такий захід є вкрай необхідним. Влада повинна виховувати в громадян культуру ЦО та ЦЗ. Стосовно останнього, то в цьому питанні було б добре, якби Україна запозичила досвід і модель ЦЗ в Італії, бо це для самої України є вкрай необхідно. В Україні діє Державна Служба з Надзвичайних Ситуацій України (ДСНС), проте — це не те, що Україні потрібно. Цивільний Захист - це набагато глибша тема ніж надзвичайні ситуації і навіть більше ніж просто надзвичайні ситуації. Але вже так склалось, що всі попередні уряди України сліпо мавпували державні структури Росії, тому й не дивно, що і в Україні сьогодні є такі структури як МНС, а не МЦЗ та її служба ДСНС, а не НСЦЗ.

Повертаючись до ЦО, то українській владі було б найкраще це робити у мирний час і у стислій координації з військовою обороноюа не тепер, коли загроза війни з боку РФ проти України стає щораз більш певною. Культура ЦО є необхідна для тогощоб вразі необхідності, громадяни були чітко проінформовані і навчені як поводитись в тій чи іншій ситуації і особливо у випадку війни. До виховання культури ЦО вкрай важливо включати також і альтернативні заходи ЦО з огляду на те, що в Україні існують певні групи населення, які з моральних чи релігійних причин не взмозі обороняти країну зі зброєю в руках, проте можуть виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту країни у альтернативний — безбройний та ненасильницький спосіб, оскільки це також одна з форм захисту Батьківщини і я про це теж попередньо писав.

ЦО в Італії є розроблена, організована і постійно проводиться у тісній координації з Головним Управлінням Цивільної Служби Італії, яка у разі необхідності, або ж в такій надзвичайній ситуації як війна, повністю переходить зі всіма функціями під компетенцію Міністерства оборони Італії (- надалі МОІ), відповідно до нормативних домовленостей, що діють в Італії. Варто, однак, зазначити, що у відповідності до чинного законодавства Італії, перехід НЦС у відання МОІ в разі війни, не передбачає її мілітаризації, як це і не передбачено для співробітників Національного Корпусу Пожежної Охорони Італії (пожежників) відповідно до ст. 18 Закону Італії № 469 від 13 травня 1961 року. Тому й не випадково, що сьогоднішнє Головне Управління ЦС має свою периферичну структуру, яка також може бути сприятливою для планування та оперативної організації ЦО, знаходячи точки контакту з регіональними адміністраціями МОІ.

 

Андрій Грицевич

волонтер-рятівник НСЦЗ Італії

правозахисник МЦзВП ЮНЕСКО

Переглядів: 2100 | Додав: Адміністратор
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Ми не співпрацюємо з українофобними, расистськими, порнографічними, піратськими та іншими аморальними сайтами. Відповідальність за достовірність фактів, цитат та інших відомостей, у тому числі і малюнків до статтей, у розділі новин, несуть автори публікацій, що містять гіперпосилання на джерело. Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на Інформаційне агентство УНІАН, суворо забороняється. При передруку наших матеріалів посилання (для Інтернету - гіперпосилання) на italawguide.at.ua обов’язкове.
Всі права застережено © 2010-2016