Передачі українською мовою виходять у середу з 08:00 до 09:00
Image and video hosting by TinyPic

L'UCRAINA E' AI CONFINI СON L'UNIONE EUROPEA E NON AI CONFINI CON L'EUROPA! 
УКРАЇНА - ЦЕ ЄВРОПА І МЕЖУЄ З ЄС, А НЕ ЗНАХОДИТЬСЯ НА МЕЖІ З ЄВРОПОЮ!










Неділя, 24.09.2017, 12:23









Неділя, 24.09.2017, 12:23

ЄВРОІНТЕГРАЦІЯ
НАВІГАЦІЯ
TICKET online
КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ
FRIENDS&PARTNERS
СТАТИСТИКА
UniCredit інформує
СОЦІАЛЬНА РЕКЛАМА
ТРУДОВА МІГРАЦІЯ
НАША КНОПКА

АКТУАЛЬНІ ВІДЕО
Вхід

Головна » 2012 » Лютий » 17 » Коли іслам загрожує християнству...
22:41
Коли іслам загрожує християнству...
 
Фото: klyros.org
Цілком несподівано, як відзначають коментатори, популярний у США ліберальний журнал «Newsweek» опублікував статтю про війну між християнським і мусульманським світами, яка насправді вже триває без офіційних проголошень. Важко сказати, чи редакція вирішила зацікавити читачів черговою подачею страшних фактів (подібно як чутки про те, що древні майя передрекли смерть Папи Римського), чи то до Америки справді «щось дійшло». Ось майже повний текст статті Айан Хірсі Алі «Глобальна війна проти християн у мусульманському світі».

Ми часто чуємо про мусульман як дискримінованих жертв на Заході і борців «Арабської весни» проти тиранії. Але насправді розпочалася зовсім інакша війна – невизнана битва, яка вже коштує тисяч життів. Християн в ісламському світі вбивають просто за їхню віру. Це – геноцид, який набирає обертів, і він повинен викликати тривогу у світі.

Представлення мусульман як жертв або героїв відповідає дійсності у кращому разі частково. За останні роки жорстокі гоніння християнських меншин стали нормою в країнах мусульманської більшості населення, від Західної Африки через Середню Азію до Південної Азії та Океанії.

Безсумнівно, стриманість ЗМІ має кілька витоків. Одним із них може бути острах викликати ще більше насильство. Іншим, швидше за все, є зусилля таких груп лобіювання, як Організація Ісламської Співпраці – свого роду ісламської ООН із центром у Саудівській Аравії, чи Рада американсько-ісламських стосунків. За останнє десятиріччя ці групи досягли помітного успіху в нав’язуванні ведучим політикам і журналістам Заходу думки, що кожен і будь-який приклад анти-ісламської дискримінації є проявом системного і зловісного божевілля, званого «ісламофобією» – термін, призначений для викликання того ж самого морального осуду, що й ксенофобія.

Але твереза оцінка останніх подій і тенденцій приводить до висновку, що масштаб і суворість «ісламофобії» не йде ні в яке порівняння з кривавою «Христофобією», яка на наших очах перекидається з однієї частини мусульманського світу в іншу. Змову мовчання, що оточує це могутнє вираження нетерпимості до християнства, необхідно зупинити. Не менше й не більше ніж сама доля християнства в ісламському світі перебуває під загрозою. У скількох же то країнах знищення святих місць, закон про богохульство і просто жорстокі напади, вбивства, погроми тримають християн у страху! У Нігерії є потерпілі від усіх форм переслідування. Тут – найбільша християнська меншина з усіх країн, де мусульмани становлять більшість (близько 40% зі 160-мільйонного населення). Роками християни й мусульмани тут живуть на межі громадянської війни. Ісламські радикалісти провокують більшість напружень, якщо не всі взагалі. Найновіша така організація зветься Боко Харам, що означає «Західна освіта – святотатство». Її мета – встановити в Нігерії шаріат. Задля цього вони проголосили винищення усіх християн у країні.

Тільки за січень 2012 року Боко Харам взяла на себе відповідальність за 54 смерті. За 2011 рік її члени вбили щонайменше 510 християн, спалили і зруйнували 350 церков у 10 північних штатах. На Різдво вони напали на церкви, ресторани, будівлі самоврядування, банки, убивши 42 католиків.

Христофобія в Судані, що розвивається як епідемія, набирає інших форм. Авторитарний уряд, що складається з мусульман-суннітів, десятиріччями знущається з християнської меншини. Те, що нам описують як громадянську війну в Судані, насправді є послідовним переслідуванням релігійних меншин з боку уряду. І хоча Гаагський міжнародний кримінальний суд визнав колишнього президента Омара аль-Башира винним у трьох випадках геноциду, і незважаючи на ейфорію внаслідок нібито-«незалежності» Південного Судану, яку він гарантував у липні минулого року, насильство проти християн не припинилося. Згідно з рапортами ООН, від 53000 до 75000 ні в чому не винуватих мирних жителів були змушені покинути свої оселі, а їхні будівлі пограбовано і знищено.

Обидва види переслідувань – з боку позаурядових структур, так само як і здійснюваних урядовими агентами – проявилися в Єгипті після початку там «арабської весни». 9-го жовтня минулого року в каїрському районі Масперо християни-копти (які становлять приблизно 11% від 81-мільйонного населення) вийшли з маршем протесту проти нападів ісламістів: спалювання церков, гвалтування, каліцтва, убивства – що ринули після повалення диктатури Хосні Мубарака. Під час акції протесту єгипетські спецпідрозділи в’їхали в натовп на автомобілях і відкрили вогонь, убивши щонайменше 24 особи і поранивши 300. До кінця року понад 200000 коптів повтікали зі своїх домівок від страху перед новими атаками. Оскільки ісламісти збираються отримати ще більше влади після нових виборів, то побоювання християн цілком виправдані.

Єгипет – не єдина арабська країна, яка, здається, взяла курс на винищення своїх християн. Починаючи з 2003 року понад 900 іракських християн (головни ассирійців) були вбиті терористами тільки в одному Багдаді, а 70 церков було спалено, за підрахунками Ассирійської міжнародної агенції новин AINA. Тисячі іракських християн втекли внаслідок насильства, скерованого безпосередньо проти них, зменшивши таким чином кількість християн у цій країні з мільйона у 2003 році до півмільйона зараз. AINA заявляє про етнічні чистки.

У Пакистані мешкає близько 2,8 мільйона християн, які становлять 1,6% від 170-мільйонного населення. Як члени настільки незначної меншини, вони живуть у постійному страху не тільки перед ісламськими терористами, а й перед драконівським пакистанським «законом про богохульство». Повчальним прикладом є відома історія християнки, засудженої на смертну кару за «приниження пророка Мухамеда». Коли під тиском міжнародної громадськості губернатор Пенджаба Салман Тасір спробував знайти спосіб урятувати жінку, його вбив його власний охоронець. Провідні ісламські священнослужителі назвали його героєм, а суддя, який виніс вирок убивці, відтоді переховується, побоюючись за власне життя.

Такі випадки у Пакистані – не рідкість. Бандити і нетерпимі мусульмани використовують «закон про богохульство» для залякування релігійних меншин. Просте сповідання віри у Трійцю розцінюється як «богохульство», оскільки не відповідає вченню ісламу. Якщо християнську організацію підозрюють у порушенні цього закону, наслідки можуть бути весьми сумними. Спитайте волонтерів християнської групи World Vision. На їхні офіси напали навесні 2010 року десятеро озброєних автоматами і гранатами бойовиків, залишився шістьох убитих і чотирьох поранених. Ісламське угруповання взяло на себе відповідальність за напад, пояснюючи його тим, що World Vision працювала на підрив ісламу. (Насправді ж вони допомагали тим, хто вижив після сильного землетрусу.)
 
І навіть Індонезія – зазвичай рекламована як найбільш толерантна і демократична країна з переважанням ісламського населення – не має імунітету проти Христофобії. Згідно з даними Christian Post, випадки агресії проти релігійних меншин (з яких християни становлять найбільшу) зросли на 40% між 2010 и 2011 роками.
 
Літанію страждань можна продовжити. В Ірані десятки християн потрапили до в’язниці за «нахабство» молитися за межами офіційно санкціонованої системи церков. Саудівська Аравія взагалі заслуговує на окрему розмову. Попри те, що там живе більше мільйона християн – закордонних працівників, то церкви й навіть приватні молитви там заборонені; а щоб ця тоталітарна постанова виконувалася, ісламська поліція регулярно здійснює рейди по домівках християн і, звинувачуючи в «богохульстві», тягне їх до суду, де їхні свідчення мають менше ваги, ніж свідчення мусульман. Навіть в Ефіопії, де християни становлять більшість населення, підпали церков мусульманами становлять проблему.
 
Як має ясно випливати з цього каталогу злочинів, насильство проти християн є величезною і замовчуваною проблемою. Ні, ці випадки не плануються централізовано й не координуються якимись міжнародними ісламськими агентами. У цьому розумінні глобальна війна з християнами взагалі не є війною в її традиційному тлумаченні. На думку Ніни Ші, директора Центру релігійної свободи Гудзонівського інституту, «християни втратили захист з боку своїх суспільств». Стара ідея Оттоманської імперії, що немусульмани в мусульманських країнах потребують захисту (хоча й як громадяни другого сорту), геть не сприймається широкими колами сьогоднішніх мусульман, тож насильство і тиск продовжують зростати.

Отож давайте прямо визначимо наші пріоритети. Так, західні уряди повинні захищати мусульманські меншини від нетолерантності. І – так, ми маємо бути впевнені, що їм гарантоване право сповідувати свою релігію, жити і працювати без страху. Цей захист випливає з базисних прав свободи совісті і свободи слова, які відрізняють вільне суспільство від того, в якому немає свобод. Але ми також повинні продумати шкалу і строгість вимогливості. Бо ми захищаємо мусульман від карикатур, фільмів і статей, а вони орудують ножами, автоматами і гранатами, а це велика різниця.
 
Джерело: CREDO / The Newsweek/Daily Beast
 
Переглядів: 359 | Додав: Адміністратор
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Ми не співпрацюємо з українофобними, расистськими, порнографічними, піратськими та іншими аморальними сайтами. Відповідальність за достовірність фактів, цитат та інших відомостей, у тому числі і малюнків до статтей, у розділі новин, несуть автори публікацій, що містять гіперпосилання на джерело. Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на Інформаційне агентство УНІАН, суворо забороняється. При передруку наших матеріалів посилання (для Інтернету - гіперпосилання) на italawguide.at.ua обов’язкове.
Всі права застережено © 2010-2017