ТРЕТІЙ МАЙДАН. ЙОГО СУТЬ, ЦІЛІ ТА ЗАВДАННЯ - 7 Жовтня 2014 - Інфо-правовий портал для громадян України в Італії




Передачі українською мовою виходять у середу з 08:00 до 09:00
Image and video hosting by TinyPic

L'UCRAINA E' AI CONFINI СON L'UNIONE EUROPEA E NON AI CONFINI CON L'EUROPA! 
УКРАЇНА - ЦЕ ЄВРОПА І МЕЖУЄ З ЄС, А НЕ ЗНАХОДИТЬСЯ НА МЕЖІ З ЄВРОПОЮ!










Субота, 03.12.2016, 01:19









Субота, 03.12.2016, 01:19

ЄВРОІНТЕГРАЦІЯ
НАВІГАЦІЯ
TICKET online
КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ
FRIENDS&PARTNERS
СТАТИСТИКА
UniCredit інформує
СОЦІАЛЬНА РЕКЛАМА
ТРУДОВА МІГРАЦІЯ
НАША КНОПКА

АКТУАЛЬНІ ВІДЕО
Вхід

Головна » 2014 » Жовтень » 7 » ТРЕТІЙ МАЙДАН. ЙОГО СУТЬ, ЦІЛІ ТА ЗАВДАННЯ
16:38
ТРЕТІЙ МАЙДАН. ЙОГО СУТЬ, ЦІЛІ ТА ЗАВДАННЯ

Сьогодні кожен громадянин України як в Україні так і поза її межами ставить собі питання: «що коїться в країні?» намагаючись знайти для себе чітке логічне пояснення. Число жертв Майдану і надалі продовжує зростати через події війни на сході країни. Про структуральні системні реформи від уряду не чути ані слова, лиш оправдання з огляду на війну, неначеб-то війна йшла у всіх її регіонах. Ціни на продукти першої необхідності та на комунальні послуги формуються самі по собі, бо держава не має над ними контролю, а їх підняття змушує українців затягувати паски щораз сильніше і ставить перед великою невизначеністю, адже ніхто не знає чи матитуть українці теплі оселі взимку, оскільки газ який до них доходить не гріє, бо розріджений, а українці за нього платять як за звичайний 100% природній газ. Весь цей безлад є вкрай небезпечним як для влади так і для громадян, тому будучи виснажені цим всім, українці ставлять собі слушні питання: “як з цього вийти?” і “коли ж це все нарешті закінчиться?”

І справді, коли це все закінчиться, з якими наслідками воно може закінчитись для всіх нас, чому ми опинились в такій ситуації і що може посприяти нам, щоб вийти з цієї драматичної ситуації?

ЧОМУ ВСЕ ЦЕ? Щоб знайти відповідь на питання «що коїться в країні?», необхідно знайти причину, тобто джерело негаразду. Лише знайшовши і збагнувши причину, ми зможемо віднайти орієнтир і правильну дорогу, яку ми за 23 роки незалежності ніяк не могли знайти. А причини ніколи не можна ігнорувати. Як би ми себе не оправдовували, а причиною всього того, що зараз відбується в нас вдома в Україні є ніщо інше як наша байдужість. Один визначний філософ у свій час сказав одну дуже важливу тезу: «якщо ми не займатимемось політикою, то політика займеться нами!» І справді, сьогодні ми розплачуємось за ніщо інше, як за нашу байдужість, за відсутність нашої активної участі у політиці за 23 роки, за відсутність нашої активної громадянської позиції у державотворенні. Сьогодні ми проходимо болісну стадію видужання від 23 років хвороби власної байдужості, яка супроводжувалась такими висловами як: «та якось воно буде», «аби не гірше», «моя хата з краю»... Сьогодні ми розплачуємось за наші соціальні лінощі, за ту легкість з якою ми йшли на компроміси з центральною та місцевою владою, свідомо заплющуючи очі на зло, яке нас поглинало щораз більше і більше і вкінці-кінців привело до запланованого маштабного винищення. Тому вже сьогодні, а не завтра, ми просто зобов'язані пробудитись зі сну нашої радянської легкодушності і стиснувши востаннє зуби, провести третій Майдан Ментальності. Так, саме Майдан Ментальності, шляхом проведення глибокого аналізу свого життя та іспиту власної совісті, адже саме такого Майдану Україна очікує від нас довгих 23 роки. Нажаль, іноді треба перехворіти, щоб набути імунітет. Нашому народу підсвідомо було внесено інфекцію ззовні, щоб цілий соціальний організм врешті почав боротися з хронічною недугою байдужості і зміг остаточно її позбутися.

ОБИДВА МАЙДАНИ ПРОГРАЛИ? Сьогодні, як і після Майдану 2004 року, українське суспільство знову наражається на чергову небезпеку розчарування і зневіри. Чому? Тому, що найбільшою поразкою Майданів 2004 та 2014 є те, що обидва Майдани не дали відповіді на основну проблему негараздів в Україні. У 2004 році люди занадто сильно поклались на політичних лідерів і, повіривши в гарні слова, розійшлись по домівках відпочивати в очікуванні манни з неба. Майдан 2013-2014 заплатив найвищу ціну, але і він не домігся основної цілі — зміни системи влади, хоч посприяв процесу зародження активної громадянської позиції та участі громадян у творенні власної країни. Після втечі ватажків основних мафіозних кланів, які сьогодні і надалі активно діють в Україні і які за останні три роки остаточно поглинули всі сфери життя країни, енергія надзвичайно потужного двигуна, якою була на Майдані народна сила, знову миттєво починає згасати і втрачати свою якість. Як і в 2004 році так і тепер, більшість українців після революції повернулась у свої домівки, у свої буденні проблеми, наївно очікуючи того, що вже завтра життя буде якіснішим. Ми наївно сподівались, що всі брехливі, корумповані державні мужі та державні службовці та ті, хто приймав диктаторські закони і свідомо порушував права людини вже завтра опиняться за ґратами...

«Якщо ми не займатимемось політикою,

то політика займеться нами!»

Чому так сталось? По-перше, через відсутність саме того потужного майданного двигуна, який діяв у період Революції Гідності, тобто народної сили, з огляду на розвиток подій на її південному сході. Вся енергія цього надзвичайно потужного двигуна була перенаправлена у повній своїй потужності на самооборону та допомогу Українському Війську та добровольчим громадським батальйонам та батальйонам МВС. Переорієнтація народної сили на більш ургентні потреби країни, посприяла новій владі зосередити увагу суспільства на війні, а не на його вимогах, що були задекларовані впродовж Євромайдану. Відсутність належного контролю з боку громадян за діями влади, а також брак мільйонної присутності громадян під стінами парламенту та державних будівель, дала владі підстави не змінюватись і шукати щораз нових виправдовувань, щоб цього не робити. В такий спосіб Майдан почав щодня програвати новій владі з рахунком 10-0. Чинні можновладці, маючи переважно лише радянську формацію, яку вони отримали колись за часів УРСР і сьогодні залишаються вірними його ідеям та ідеалам. їх радянський вишкіл і ментальність є абсолютно не адекватними, щоб працювати у сьогоднішньому розвинутому світі, тобто прозоро і демократично.

По друге, тому, що в нашому суспільстві, на превеликий жаль, і надалі є брак культури Майдану та правової культури. Майдан — це не географічна точка у центрі столиці чи іншого міста, куди ми збираємось, щоб поскандувати “банду геть!” не маючи при цьому жодної альтернативи цій ж банді і чіткої програми для зміни цієї банди та найосновніше, — конкретних осіб, які б ці зміни реально могли б впроваджувати в життя. Іншою проблемою є і те, що через брак правової культури, тобто знань своїх прав, ми не намагаємося їх відстоювати і за них боротись. Стосовно Майдану, то насправді, Майдан — це ми, українці, об'єднані спільною ідеєю, змінюємо нашу країну на кращу, починаючи від себе: дотримуючись законів і не даючи або не беручи хабарів, оскільки така дія катастрофічно принижує нашу гідність і наносить нашій державі шалену шкоду у мільярди гривень. Що стосується знань права, то це прогалина, яку було допущено навмисно всіма “папєрєдніками”.

ЯКІ НЕБЕЗПЕКИ НАС МОЖУТЬ ЧЕКАТИ? Якщо сьогодні розпач і біль в серцях людей справедливо спонукає певні соціальні групи на крайні радикальні дії через бездіяльність і безвідповідальність чинного уряду, тобто до нового евентуального кривавого протесту в Києві, то зазначу відразу, що така позиція є вкрай хибною і надзвичайно небезпечною. Тертій Майдан у такому форматі є дуже небезпечною перспективою, оскільки він несе в собі надзвичайно високий ризик ще глибшого розчарування цілого суспільства в державі та в політиках зі ще більшими економічними і людськими втратами.

Кому він вигідний? Новий кривавий Майдан вигідний лише Росії, яка зможе остаточно підтвердити на міжнародній арені свою тезу: “Україна — це не держава. Самостійно вона не може існувати!” На таку тезу міжнародна спільнота погодиться беззаперечно. Найбільшу небезпеку на яку ми можемо себе наразити — це втрата довіри до себе та до нашої держави з боку міжнародної спільноти. Якщо ми до цього допустимо, то тоді наші діти не матимуть жодного якісного майбутнього.

Чому не варто розвивати такий сценарій? Небесна Сотня, яка загинули в Києві та інших містах України під час Євромайдану, наші брати і сестри, які продовжують гинути сьогодні на війні або залишились покаліченими в наслідок бойових дій, захищаючи ідеали Євромайдану, територіальну цілісність країни і її суверенітет, ВЖЕ ЗАПЛАТИЛИ НАЙВИЩУ ЦІНУ заради того, щоб ми демократично і в мирі творили нову державу. Тому виключно з поваги до Них, ми зобов'язані довести собі і іншим країнам Європи та світу, що ми справжня європейська нація інтелектуалів, а не диких папуасів.

«Майдан — це ми, українці, об'єднані спільною ідеєю,

змінюємо нашу країну на кращу, починаючи від себе...»

ЯКОГО МАЙДАНУ ЧЕКАЄ ВІД НАС УКРАЇНА? Щоб країна змінилась, потрібно, щоб Майдан Ментальності відбувся не на вулиці, не на площі, а у свідомості кожного одного громадянина України. Потрібно, щоб активне громадянське суспільство, яке зродилось на Майдані Незалежності і поширилось по цілому світу, змужніло і зміцніло ще більше. На Євромайданах по цілому світі ми творили одне мережеве суспільство і нас нічого не поділяло, ані лякало ні кордони, ні відстані, ні постріли снайперів. Перераховуючи кошти, надслилаючи гуманітарну допомогу в Україну, приймаючи участь у маніфестаціях за кордоном чи по містах України, всі ми творили досконалий механізм взаємодопомоги без участі влади згори. Однак цього замало. Щоб Україна вистояла сьогодні це вкрай важке випробування, необхідно, щоб всі ми і надалі були коліщатами того одного єдиного механізму, навчилися самоорганізовуватись в разі потреби в будь-якому місці і в будь-який момент, щоб змусити політиків працювати на користь країни, а не на власні інтереси, щоб вони розробляли і приймали необхідні для цілого народу України, а не для своїх вузьких кіл, необхідні закони, бо нам потрібні гідні, професійні, відповідальні політики, а не проплачені олігархами “лідери”, які гратимуться у популізм і надалі діятимуть виключно у інтересах своїх спонсорів.

СУТЬ ТРЕТЬОГО МАЙДАНУ. В минулому ми звикли жити у світі ілюзій, поза межами і реальністю нашої країни. Сьогодні ми повинні повернутись обличчям до України і змінити цей стан речей. Незабаром відбудуться дострокові парламентські вибори. Зрозуміло, що від простої зміни “старих” на “нових”, результат не зміниться. Щоб результат змінився, треба щоб ми спричинились до зродження нової якості українських політиків, щоб вони стали справжніми слугами народу або ще правильніше, нашими найманими працівниками. Нам потрібні професіонали своєї справи, які усвідомлюючи свою відповідальність перед народом і той кредит довіри, який народ їм виділив, працюватимуть для народу, впроваджуючи фахові ініціативи через дотримання норм і темпів, що закладені у ратифікованій Угоді про Асоціацію між Україною та ЄС. Тому у випадку ухилення уряду чи парламенту від цієї Угоди або від проблем суспільства, українці, повинні також негайно виходити масово на площі своїх населених пунктів, проводити загальнонаціональні страйки чи акції протесту, адже це їх конституційне право і влада повинна поважати позицію народу, адже саме народ їй надав цей мандат і саме народ є єдиним джерелом влади в країні за Конституцією. Було б добре, якби такі заходи відбувались з ініціативи та під керівництвом однієї або максимум двох національних профспілковоих конфедерацій, які б включали в собі всі галузеві профспілки, адже саме синдакати є голосом громадян та працівників і реальним захистом їх прав та свобод в усьому цивілізованому світі.

Як би це прикро не звучало, але ризик того, що через 19 днів до парламенту можуть потрапити ті ж депутати, які в ньому були і до сьогодні, спричинює певне відчуття дискомфорту і злості. Але це наша спільна поразка, тобто чергова поразка Майдану. Вибори відбуватимуться за старим виборчим законодавством, оскільки нового прийнято не було, бо наша увага і діяльність зараз прикуті до розвитку подій на сході країни, а саме цим влада і скористалась. Тому вибори відбуватимуться за закритими списками, а нам потрібні депутати за ВІДКРИТИМИ списками і без кримінального минулого. Державна система, за зміну якої ми боролись під час Революції Гідності, залишається старою. Тому саме ми, українці, повинні заставити “новий” політикум ПРАЦЮВАТИ та створити чіткий механізм нової державної системи у відповідності до умов та норм, що зазначені у документі, який називається Угода про Асоціацію України з ЄС. В інакшому випадку нам ніколи не вибратись з під сфери політичного та економічного впливу Кремля, а отже шансу реально стати успішною, заможньою і незалежною країною і навіки залишитись невдячними по відношенню до всіх наших братів і сестер, які віддали свої життя заради нас, заради України.

ЦІЛІ ТА ЗАВДАННЯ ТРЕТЬОГО МАЙДАНУ. Відсутність соціальних і правових гарантій для громадян, брак правозахисних державних органів та демократичних інституцій в Україні, перетворило її з країни на колонію злочинних мафіозних кланів та бандформувань, посприяло зародженню понять за якими вони живуть і діють, призвело до нігіляції права і моральних та релігійних цінностей, закарбувавши у нашій ментальності лише одну культуру, — культуру хабаря, безправ'я і безкарності. Проте, під час Євромайдану ми всі усвідомили, що без зміни нашої ментальності, без зміни себе, без активного громадянського суспільства та без якісних політичних рішень, змінити країну не можливо.

1. ПІЗНАННЯ СЕБЕ І ЗМІНА НАШОЇ МЕНТАЛЬНОСТІ. Щоб нова Україна відбулась, потрібно, щоб відбувся Майдан Ментальності, тобто щоб ми пізнали себе і змінили нашу ментальність з радянської на європейську. Без пізнання і розкриття себе не можливо пізнати ближнього, не можливо створити спільноту, зреалізувати державу. Навчитись поважати одне одного, поважати свою і інших ГІДНІСТЬ та точку зору, бути відповідальними перед законом за власні вчинки навіть у дрібницях (не кидаючи окурки на землю, не розмальовуючи стіни будинків та під'їздів у графіті, тощо), допомагати потребуючим, з повагою та пошаною відноситись до осіб похилого віку як на вулиці так і в громадському транспорті, з дбайливістю та любов'ю піклуватись про жертв Євромайдану та війни (було б прекрасно, якби в Україні зродились спеціалізовані волонтерські асоціації, які б їх доглядали щодня і надавали їм допомогу), дотримуватись правил дорожнього руху, приймати працівників на роботу за їх здійбностями та досвідом, а не через сплату хабаря, оформляти працівників на роботу у відповідності до вимог чинного законодавства, а не приймати їх на “чорно”, адже в такий спосіб працівника позбавляється пенсії та соціального захисту, активно виступати проти будь-яких злочинних ініціатив чи дій будь-якої влади або її виконавчих органів і сміливо заявляти про це у відповідні органи та ЗМІ. Все це є ознакою нашої зрілості, основною суттю третього Майдану Ментальності та відродженням і утвердженням втрачених за 23 роки цінностей, які необхідно розвивати і зміцнювати.

МАЙДАН — ЦЕ ТАКОЖ ТИ! Ми повинні усвідомити, що покращення якості нашого життя можливе лише у тому випадку, якщо ми самі прикладемо до цього свої зусилля. У всіх розвинутих країнах світу одним із провідних напрямків соціальної роботи в суспільстві є залучення громадян до вирішення різноманітних соціальних проблем спільноти. Що змушує громадян виходити на акції протесту? Що підштовхує їх до цього? Яку проблему для себе вони намагаються вирішити? Відповідь є лиш одна - мотивація. Мотивація, яка базується на усвідомленні особою того, що не можна постійно відвертати голову в другий бік від проблем, які існують в суспільстві і що ці проблеми необхідно вирішувати негайно починаючи від себе. Саме мотивація підштовхує особу до діяльності та виконання нею певного роду заходів відповідно до потреб суспільства. Лише мотивована людина готова до дій, які задовільняють її особисті потреби та потреби суспільства.

2. АКТИВНЕ ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО. Саме воно має надзвичайно вагоме значення у контексті державотворення і третього Майдану Ментальності. Цей Майдан повинен бути активним щодня, не лише протягом якогось визначеного періоду і у якійсь географічній точці, а перш за все у свідомості людей. Брати активну участь у громадському житті означає бути більш чутливими до соціальних та політичних контекстів, до поведінки влади, національних та муніципальних депутатів, держслужбовців, до природніх явищ і навіть змін у природі. Активна участь у громадському житті надає громадянам реальну можливість більш глибше усвідомлювати свою вагому роль у суспільстві та державотворенні і є абсолютно спроможною постачати державі нові обличчя. Для більш ефективної діяльності, громадяни об'єднуються у професійні волонтерські асоціації різного спрямування (профспілкового, культурного, гуманітарного, соціальної промоції, цивільного захисту, захисту довкілля чи тварин, і т. п.), працюють в команді, обмінюються думками, досвідом, планами, пропозиціями, вивчають нові, більш якісні підходи в їх діяльності, проводять для громадськості семінари, наукові конференції, тощо, тому що ця діяльність спрямована на розвиток держави і суспільства. У Польщі в профспілковий рух “Солідарність”, який виніс нагору і продовжує це робити сьогодні, цілу плеяду нових народних лідерів, щоденно лобіював і лобіює зміни, захищав і захищає права громадян та працівників і продукує нові правила життя на місцях, має понад 10 мільйонів членів. На Майдані в Києві зродилось ВО “Майдан” у який теж ввійшло чимало людей, проте сьогодні про діяльність цього Руху більше не чути. Чому? Бо в Україні не існує культури державотворення і солідарності між собою. А це ще одна наша поразка перед владою, ще одна поразка Майдану. Іншою нашою поразкою є і те, що ми прагнемо єдності лише на словах, а на ділі ми знаходимо цілі гори “оправдань”, щоб лише цей процес не відбувся. Чому? Бо в нас українців не існує культури єдності. РЕАЛЬНО ми її не бажаємо.

3. КОНТРОЛЬ ВЛАДИ. Нова влада вже вісім місяців керує державою, а структуральних системних реформ так і не відбулось. Натомість хабарництво знову відродилось. За що ж тоді ми боролись впродовж Євромадану?! Від уряду не чути ані слова про структуральні системні реформи, лиш оправдання з огляду на війну, неначеб-то війна йшла у всіх її регіонах. Війна йде лише на Донбасі, а у всіх інших регіонах країни спокійно працюють всі державні органи. Свідоме відтягування структуральних системних реформ є злочином нової влади і нашою новою поразкою. Війна, яка йде лише на Донбасі, абсолютно не є підставою і причиною для нездійснення і невпровадження структуральних системних реформ у всіх інших регіонах країни! Це ознака браку політичної волі нової влади і її радянської формації. Тому такі “виправдання” влади є неприпустимими! Нездіснення реформ є прямою цивільною відповідальністю нової влади перед народом і поразкою кожного з нас. Невже ми українці не відчуваємо, що кров кожного загиблого впродовж Євромайдану та на війні на Донбасі є і на наших руках через брак нашого контролю за діями влади та через байдужість до долі власної держави. Саме байдужість довела нас до того всього, що зараз відбувається в нашій країні!

4. УКРАЇНА — ЦЕ ЄВРОПА. В нашому суспільстві часто можна почути такі фрази: «там в Європі», «в Європі життя інакше», «нам ще далеко до Європи», і т. п. Щож, бачу, що тут необхідно зробити чітке роз'яснення того, що таке Європа і що таке Європейський Союз. Чому? Тому, що говорячи про ЄС, ми вважаємо що лише він є Європою, але таке твердження є хибне і вказує на наше незнання речей. ЄС — це організація, натомість Євразія це континент на якому ми проживаємо, що поділений між Європою та Азією. Європа — це набагато більше ніж ЄС. На території Європи є значно більше країн ніж у ЄС. ЄС — це демократична асоціація, яка об'єднує в собі лише ДЕЯКІ а не ВСІ країни Європи. Той факт, що ЄС об'єднує в собі лише ДЕЯКІ а не ВСІ країни Європи не робить з ЄС цілу Європу. Тому якщо ми вважаємо, що Європа — це лише ЄС, то тоді ми підтверджуємо факт, що ми не свідомі нашої ідентичності. Україна є у Європі і це європейська країна, яка межує з іншими європейськими країнами Євросоюзу. Якщо Україна ще не є країною-членом ЄС, то це не означає, що ми не європейська країна. Тому такі фрази як «там в Європі», «в Європі життя інакше», «нам ще далеко до Європи» є хибними. Ми є у Європі, а не в Африці чи в Азії, але за сучасною ментальністю ми такі ж як люди в Африці чи Азії. Життя в ЄС у економічному аспекті сьогодні нічим не відрізняється від України, але кардинально відрізняється у правовому аспекті, бо існують соціальні і правові гарантії. Так, нам ще далеко до рівня країн ЄС, але не до Європи. Щоб ми могли дойти до рівня країн ЄС, ми, як європейська країна і нація, повинні почати процес змін починаючи від себе, закотивши рукави.

Третій Майдан Ментальності — це необхідність змін у суспільстві, це постійний процес метаморфозу кожного з нас. Настав час самим брати владу на місцях через контроль територіальних громад над владними інституціями. Ми зобов'язані перш за все довести собі самим, а потім вже і всім інших країнам світу, що Україна — це європейська держава, а не колонія папуасів, що українці — це свідомі і відповідальні громадяни з активною громадянською позицією, що ми не лише здатні на жертовний протест проти злочинної влади, а й можемо самостійно керувати своєю державою у наших спільних інтересах.

Андрій Грицевич

політолог

Переглядів: 589 | Додав: Адміністратор
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Ми не співпрацюємо з українофобними, расистськими, порнографічними, піратськими та іншими аморальними сайтами. Відповідальність за достовірність фактів, цитат та інших відомостей, у тому числі і малюнків до статтей, у розділі новин, несуть автори публікацій, що містять гіперпосилання на джерело. Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на Інформаційне агентство УНІАН, суворо забороняється. При передруку наших матеріалів посилання (для Інтернету - гіперпосилання) на italawguide.at.ua обов’язкове.
Всі права застережено © 2010-2016