ВОЛОНТАРІАТ. ЙОГО ІСТОРІЯ, СУТЬ І ЗНАЧЕННЯ - 18 Жовтня 2014 - Інфо-правовий портал для громадян України в Італії




Передачі українською мовою виходять у середу з 08:00 до 09:00
Image and video hosting by TinyPic

L'UCRAINA E' AI CONFINI СON L'UNIONE EUROPEA E NON AI CONFINI CON L'EUROPA! 
УКРАЇНА - ЦЕ ЄВРОПА І МЕЖУЄ З ЄС, А НЕ ЗНАХОДИТЬСЯ НА МЕЖІ З ЄВРОПОЮ!










Субота, 03.12.2016, 01:18









Субота, 03.12.2016, 01:18

ЄВРОІНТЕГРАЦІЯ
НАВІГАЦІЯ
TICKET online
КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ
FRIENDS&PARTNERS
СТАТИСТИКА
UniCredit інформує
СОЦІАЛЬНА РЕКЛАМА
ТРУДОВА МІГРАЦІЯ
НАША КНОПКА

АКТУАЛЬНІ ВІДЕО
Вхід

Головна » 2014 » Жовтень » 18 » ВОЛОНТАРІАТ. ЙОГО ІСТОРІЯ, СУТЬ І ЗНАЧЕННЯ
10:18
ВОЛОНТАРІАТ. ЙОГО ІСТОРІЯ, СУТЬ І ЗНАЧЕННЯ

Такий соціальний феномен як «волонтаріат» або як його ще називають в Україні «волонтерство», виник внаслідок конкретних потреб суспільства з огляду на обмежену державну участь у задоволенні потреб своїх громадян. Для декого волонтаріат став вибором життя, для інших - покликанням, а ще для інших - можливістю дати щось не лише іншим, але перш за все собі самим, оскільки волонтаріат дає особі унікальну можливість зростати не лише морально, але і професійно. Хоч в Україні цей соціальний феномен проявив себе понад сто років тому назад, проте прагматичним він став зовсім недавно. Як і в інших країнах світу так і в Україні, громадяни зрозуміли, що покращення якості життя є можливим лише у тому випадку, якщо самі громадяни прикладуть до цього свої зусилля. Проте, самого усвідомлення є замало, оскільки це усвідомлення повинно супроводжуватись чіткими діями. Волонтаріат має вагу в суспільстві і в державних колах лише тоді, коли він є професійним, а не аматорським, тобто хаотичним і безладним.


Світлина сайту:
nuke.mollotutto.com

Короткий нарис історії волонтерського руху. Перший яскравий приклад волонтаріату ми можемо знайти у Святому Письмі у притчі про доброго самярянина, який побачивши знедоленого, змилосердився над ним і врятував йому життя. Натомість, волонтаріат або як це прийнято в нас в Україні називати волонтерство, як суспільний рух, виник на Заході. Роком виникнення волонтерського руху, вважається 1859 рік. Саме в той час Анрі Дюран, відомий французький письменник-журналіст, вражений наслідками кривавої битви під містечком Сольферіно, подав ідею створення першої гуманітарної волонтерської асоціації «Червоний Хрест», діяльність якої б базувалась на таких універсальних цінностях як: життя людини, солідарність, активна громадянська позиція і здійснювалася б на волонтерських засадах, надаючи полоненим та пораненим, в незалежності від того хто вони, першу медичну допомогу. Пізніше, у 1860 році у італійському місті Флоренція, одне флорентійське подружжя знаменитих медиків створило іншу волонтерську асоціацію, діяльність якої полягала у наданні населенню м. Флоренція екстреної медичної допомоги, порятунку хворих та потерпілих, перевезення їх до лікарень, догляд за хворими та потерпілими у лікарнях, надання медичної допомоги громадянам, які потерпіли в наслідок війни чи стихійних лих, активізувала програми підтримки знедолених, популяризації і захисту цивільних прав громадян, а також їх обізнаності в галузі охорони здоров'я. Натхненна ідеалами солідарності і діючи у переконанні, що люди повинні допомагати один одному як брати і сестри, ця волонтерська асоціація, сучасна назва якої є ANPAS, стала потужним національним об'єднанням, яке включає в собі різні волонтерські асоціації медичної та соціальної допомоги і порятунку. Серед них асоціація Синього, Блакитного, Зеленого та Білого Хреста. Про ANPAS сьогодні знають навіть українські діти з чорнобильської зони, яких вона бере до себе щорічно на лікування.

Як ви вже зауважили, мова йде не про аматорські, а про спеціалізовані, професійні волонтерські асоціації (організації). І так на Заході є не лише у медичній сфері, але і у багатьох інших сферах суспільного життя. Спеціалізуючись у різних сферах, такі асоціації є спроможними самостійно надати суспільству не лише певного роду комфорт на емоційно-психологічному рівні, але і дати конкретну відповідь на його конкретні проблеми у будь-який час, у будь-якій сфері і у будь-якій місцевості країни, маючи для цього всі найнеобхідніші засоби та спеціальний професійний вишкіл. Зрозуміло, що до цього вони дійшли не за один рік, але їх мрія увінчалась успіхом.

Кульмінацією розвитку волонтерського руху дослідники, однак, вважають саме ХХ століття. Після закінчення Першої Світової Війни, у Європі з’явилися люди, які були готові надавати допомогу тим, що постраждалим в наслідок війни. Саме той період посприяв масовому розвитку волонтерських асоціацій. Просто люди прийшли до висновку, що «краще працювати разом, ніж воювати один проти одного». Невдовзі ця думка стала гаслом світового волонтерського руху. Пізніше, під егідою ЮНЕСКО, було засновано навіть Координаційний Комітет Міжнародної Волонтерської Служби (CCIVS) зі штаб-квартирою у Парижі, а у 1985 році Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію у відповідності до якої день 5 грудня став Міжнародним Днем Волонтерів в ім'я економічного і соціального розвитку всіх націй.

Волонтаріат в Україні. Як я вже попередньо зазначала, в Україні цей соціальний феномен проявив себе ще понад сто років тому назад, проте прагматичним він став зовсім недавно. Піонерами волонтерства в Україні можна сміливо вважати волонтерів Червоного Хреста. У багатьох містах України діяли цілі медичні комплекси ЧХ. Лише у Києві у 1914 році існувало понад 100 шпиталів Червоного Хреста. Один був навіть при колишньому Університеті Св. Володимира. Силами Червоного Хреста України були створені чисельні антитуберкульозні диспансери, станції боротьби з малярією, будинки для безпритульних. За рахунок його коштів працювали 119 медичних закладів, 209 профілактичних та дитячих закладів, 400 аптек та магазинів санітарії. Тобто діяльність була дуже потужною і ефективною. Натомість сьогодні Червоний Хрест України, на відміну від Червоного Хреста країн ЄС, Америки, Канади, Австралії значно поступається у всьому. Щоб він міг бути таким яким він має бути, тобто таким, яким він є тут на Заході, потрібна його докорінна реорганізація, сильна державна підтримка, президент ЧХ з західною формацією та ментальністю, а також стандартні уніформи, а не традиційні білі радянські халати. На світлині зображено рятівників-волонтерів ЧХ. Світлина сайту cri.it

Що таке волонтаріат? Найперше слід усвідомити собі те, що волонтаріат — це не показовість, а відповідальність. Це постійний, професійний вишкіл, наполеглива, клопітка та цілеспрямована діяльність, дія якої скерована на добробут і процвітання суспільства в цілому. Це добровільна праця перш за все з людьми, а не лише для людей. Волонтерів в Україні, на превеликий жаль, ще до недавна часто сприймали досить скептично. Можливо це і тому, що часто від так званих “волонтерів” можна було почути такі примітивні фрази як «я тут за дякую» або «мені за це не платять». Звісно, такі фрази чітко вказують на незрілість особи, яка взяла на себе відповідальність за здійснення тої чи іншої діяльності не усвідомлюючи важливості своєї ролі для суспільства і для себе самої, а отже такою поведінкою породжує в інших лише недовіру як до себе так і до волонтерства в цілому. Іншим болючим фактом є і те, що загальна уява українського суспільства про волонтерів, часто асоціювалась з «особою з протягнутою рукою». Проте, сьогоднішні реалії в Україні довели протилежне. Сьогодні волонтери — це прагматики, які здатні сідати за стіл переговорів навіть з державними посадовцями і реально вирішувати ті чи інші питання суспільства. Звичайно, волонтаріат в Україні, на відміну від країн ЄС чи інших західних країн ще не структурований, не професійний, не сформований у конкретні спеціалізовані волонтерські асоціації за певним напрямком діяльності і тому не викликає довіри. Однак те, що на сьогоднішній день є важливо — це бажання людей діяти і це тішить. Тому це бажання влада повинна підтримати і організувати його у належний спосіб.

Генеральний Секретар ООН Бан Гі Мун, звертаючись до Комісії соціального розвитку Економічної та Соціальної Ради ООН, виділив найважливіші риси волонтерства. Такими рисами є турбота про людей, солідарність і гуманна користь, духовна якість і громадянська чеснота, багате джерело людського досвіду.

Говорячи про «людський досвід», Генсекретар ООН звернув увагу на досвід, який особа набуває лише в процесі взаємодії з іншими людьми, соціальними групами та державою. Зокрема він наголосив, що «такі громадянські чесноти як милосердя, ввічливість, толерантність, солідарність, активна громадянська позиція, співробітництво, подолання конфліктів, лобіювання справедливості, емоційні та соціальні зв’язки, захист від небезпечного впливу, знаходять свій розвиток і утвердження саме у волонтерстві, яке їх промоціонує у суспільстві через власне глибоке усвідомлення речей та власний приклад, адже розуміння цих цінностей є показником якості життя тої чи іншої нації».

У 1999 році міжнародна експертна група ООН з питань волонтерства та соціального розвитку, виявила три характерні особливості волонтерської діяльності, які творять волонтаріат і завдяки яким він має своє вагоме суспільно-політичне значення. Характерні особливості волонтаріату:

Неприбуткова діяльність. Волонтерська діяльність — це акт власної доброї волі, яка є значно благороднішою, ніж вимушена праця на контрактній основі. Виконувати ту чи іншу роботу, отримуючи за це гроші — це просто, а от здійснювати її не отримуючи нічого і не чекаючи за це нічого — це вже чеснота, яка надзвичайно ублагороднює, а не принижує людину. Кожна людина, яка працює чесно на своїй роботі, а у свій вільний час приділяє увагу потребуючим, є зрілою людиною, яка спроможна змінити світ. Прибутки, які волонтерські організації отримують від громадян у формі доброльних пожертв чи дарувань або відшкодування від державних органів влади за понесені витрати під час здійснення ними їх волонтерської діяльності для суспільства на основі укладених конвенцій, спрямовуються виключно на потреби асоціацій: на оплату аренди службового приміщення, закупівлі службових авто чи інших необхідних речей, пошиття уніформ для волонтерів, оплати комунальних послуг, тощо. По цій діяльності асоціації ведуть спеціальну фінансову звітність, яку при кінці кожного року представляють фінансовим органам правопорядку.

▪ Діяльність повинна бути добровільною, згідно з особистою волею індивідуума. Волонтерська діяльність базується на конституційних принципах демократії, соціальної участі громадян у державотворенні, яка здійснюється ними у спонтанний і вільний спосіб.

Діяльність повинна бути суспільно корисною. Волонтерська діяльність здійснюється з єдиною метою солідарності, яка спрямована на широкі верстви населення, а не лише на членів волонтерської асоціації.

До речі, на XVI Всесвітній Конференції Волонтерів у 2001 р. в Амстердамі (Нідерланди) було визначено основні цінності світового волонтерського руху, які визначають волонтерські асоціації. Серед них:

▪ Кожна людина має право на гідний соціально-правовий захист та на гідне матеріальне становище незалежно від статі, раси, віросповідання чи фізичних особливостей;

▪ Волонтаріат промоціонує повагу до гідності й культури людей різних націй;

▪ Волонтаріат базується на наданні волонтерами безкоштовних послуг суспільству в дусі партнерства та братерства;

▪ Волонтаріат визнає рівну важливість особистих чи колективних потреб та сприяє їх забезпеченню;

▪ Волонтаріат сприяє професійному зросту волонтерів: вони набувають щораз нові знання і навики, удосконалюють свої здібності, стимулюючи при цьому водночас і ініціативу та творчість громадян, надаючи кожному можливість бути творцем, а не лише споживачем чи спостерігачем.

У 2008 році міжнародна експертна група ООН з питань волонтерства та соціального розвитку надала п'ять характерних визначень волонтаріату (волонтерству), які значно піднесли його суть та фігуру волонтера зокрема:

нові інтелектуальні ресурси. Волонтери – це невичерпний ресурс, джерело нових ідей та нового життєвого досвіду, а не механізовані виконавці лише статутних чи інших програм або/та завдань;

▪ участь у державотворенні і відповідальність як суть активної громадянської позиції. Мотивована людина готова до дій, які задовільняють не лише її особисті потреби, але й потреби держави та цілого суспільства. Мотивація людини базується на усвідомленні того, що не можна постійно відвертати голову в другий бік від проблем, які існують в суспільстві і що ці проблеми необхідно вирішувати негайно, починаючи від себе. Саме це підштовхує особу до діяльності та виконання нею заходів відповідно до потреб держави та суспільства. Основною мотивацією є «Моя країна — це Мій дім!»

етичний стандарт, який обумовлює якість людських взаємостосунків. Ввічливість та вдячність — є фундаментальними чеснотами волонтерів. Іноді за вчинене людям добро, волонтери у відповідь отримують слова зневаги чи образи. Вміння усміхнутись і подякувати за образу, дивлячись нахабі в очі, є не приниженням себе, а чеснотою сильних.

забезпечення надійної платформи для відновлення зв’язків між людьми. Для покращення якості життя, громадяни об'єднуються у спеціалізовані волонтерські асоціації різного спрямування (культурного, гуманітарного, соціальної промоції, цивільного захисту, захисту довкілля чи тварин, і т. п.), працюють в команді, обмінюються думками, досвідом, планами, пропозиціями, вивчають нові, більш якісні підходи в їх діяльності, що спрямована до осіб чи тварин, навколишнього середовища, проводять для громадськості спеціальні семінари, наукові конференції, здійснюють постійні тренування і навіть виконують різні рятівні заходи у випадку певної надзвичайної ситуації.

нове бачення соціальної діяльності. Брати активну участь у громадському житті означає бути більш чутливими до природних явищ, змін у соціальних та політичних контекстах. Це надає громадянам реальну можливість більш глибше усвідомлювати свою вагому роль у суспільстві та державотворенні.

Хто такий волонтер? Слово волонтер походить від латинського слова «voluntarius», що в перекладі на українську мову означає вольовий, доброволець. Волонтер — це не посада, не кваліфікація і не фах. Волонтер — це особа, яка усвідомивши важливість своєї участі у процесі державотворення, здійснює свою волонтерську діяльність у певній волонтерській асоціації і в певному напрямку, заради процвітання держави і суспільства в цілому. Бути волонтером означає ублагороднювати своє життя, робити його більш яскравішим. Присвячувати свій вільний час та енергію на служіння іншим без жодного примусу і не чекаючи нічого в замін, - є ознакою значної зрілості особи. Волонтерська діяльність, як прояв милосердя і доброчинності, буде існувати доти, доки існує потреба людей у тій чи іншій допомозі та обмежена державна участь у задоволенні потреб своїх громадян, а отже вічно. Участь волонтерів у волонтерській діяльності дає можливість їм з однієї сторони самореалізувати себе, а з другої сторони відчути себе причетними до участі у справах суспільства і держави та покращенні якості життя своєї нації.

У 2012 році Центр соціально-політичних досліджень Державного інституту розвитку сім'ї та молоді оприлюднив досить цікаві дані свого соціологічного дослідження “Волонтер”. Виявляється в Україні 80% волонтерів є молоддю у віці від 15 до 19 років, на відміну від країн Західної Європи, де волонтерами є представники різних вікових категорій, проте їх вік не нижчий за 20 років. Ці дані дають чітко розуміти чому в Україні і по сьогодні не існує професійного волонтаріату, а це дуже погано. Іншим сумним фактом є і те, що 70% волонтерів України – це дівчата та жінки, на відміну від країн Західної Європи, де волонтерами є 50% мужчин і 50% жінок. Такі дані свідчать про те, що жінки в Україні є значно чутливішими до потреб суспільства і більш зрілими ніж мужчини.

Чому лише у асоціації? Для того, щоб могти надати людям якісну допомогу, адже вони потребують саме такої, потрібно мати сильну команду, професійний вишкіл та знаряддя. Самим робити це дуже складно. Ось чому волонтери об'єднуються у спеціалізовані асоціації (товариства), передають іншим свої знання і спільно діють заради покращення якості життя цілої нації у тій чи іншій галузі. Волонтерство відповідає потребі бути членом групи, а також цінностям і цілям, яким волонтер може повністю відповідати. Волонтери діють в добре організованій команді, мають якісний вишкіл та необхідне приладдя і тому є спроможні надати суспільству конкретну відповідь на його конкретні проблеми.

Значення волонтаріату. Як і для всього світу так і для України, професійний волонтаріат є вкрай необхідним і важливим з різних причин. Без участі професійних волонтерів неможливо уявити і високу якість життя суспільства. Щоб волонтаріат був ефективним, влада повинна надати йому всі необхідні можливості та підтримку. За останні роки влада дещо збагнула колосальну роль волонтерства у суспільному житті і навіть розпочала в'ялий діалог з волонтерами, який і сьогодні, однак, нагадує більше монолог ніж діалог. Чому? Гарні слова держпосадовців України не сприяють розвитку волонтаріату і залишають його з його проблемами на самоті. Щоб волонтерські організації України могли існувати, зростати професійно і ефективно здійснювати свою діяльність для суспільства, уряди розвинутих держав ЄС та світу всіляко сприяють їх розвитку і при прийнятті державного бюджету включають значні кошти на розвиток діяльності волонтерських асоціацій. В Україні ж натомість про це навіть ніхто не говорить...

Олена Саган

рятівник-волонтер Червоного Хреста

м. Ґоріція (Італія)

Переглядів: 870 | Додав: Правознавець
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Ми не співпрацюємо з українофобними, расистськими, порнографічними, піратськими та іншими аморальними сайтами. Відповідальність за достовірність фактів, цитат та інших відомостей, у тому числі і малюнків до статтей, у розділі новин, несуть автори публікацій, що містять гіперпосилання на джерело. Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на Інформаційне агентство УНІАН, суворо забороняється. При передруку наших матеріалів посилання (для Інтернету - гіперпосилання) на italawguide.at.ua обов’язкове.
Всі права застережено © 2010-2016