ВОЛОНТАРІАТ — ЦЕ СВІДОМА ЩЕДРІСТЬ, ЯКУ ДЕРЖАВА ПОВИННА ПОВАЖАТИ І ЦІНИТИ! - 6 Грудня 2014 - Інфо-правовий портал для громадян України в Італії




Передачі українською мовою виходять у середу з 08:00 до 09:00
Image and video hosting by TinyPic

L'UCRAINA E' AI CONFINI СON L'UNIONE EUROPEA E NON AI CONFINI CON L'EUROPA! 
УКРАЇНА - ЦЕ ЄВРОПА І МЕЖУЄ З ЄС, А НЕ ЗНАХОДИТЬСЯ НА МЕЖІ З ЄВРОПОЮ!










Субота, 03.12.2016, 01:18









Субота, 03.12.2016, 01:18

ЄВРОІНТЕГРАЦІЯ
НАВІГАЦІЯ
TICKET online
КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ
FRIENDS&PARTNERS
СТАТИСТИКА
UniCredit інформує
СОЦІАЛЬНА РЕКЛАМА
ТРУДОВА МІГРАЦІЯ
НАША КНОПКА

АКТУАЛЬНІ ВІДЕО
Вхід

Головна » 2014 » Грудень » 6 » ВОЛОНТАРІАТ — ЦЕ СВІДОМА ЩЕДРІСТЬ, ЯКУ ДЕРЖАВА ПОВИННА ПОВАЖАТИ І ЦІНИТИ!
17:43
ВОЛОНТАРІАТ — ЦЕ СВІДОМА ЩЕДРІСТЬ, ЯКУ ДЕРЖАВА ПОВИННА ПОВАЖАТИ І ЦІНИТИ!

Вчора, а саме 5-го грудня, ціла світова спільнота волонтерів відсвяткувала своє 29-річчя. До цієї урочистості вперше і масштабно приєдналась в особливий спосіб і Україна, у якій з огляду на трагічні події, сплеск волонтаріату або як в Україні його прийнято ще називати волонтерство, врешті набрав особливого значення в суспільстві і неабиякого розуміння серед громадян. І це не може не тішити, адже цей сплеск є чітким сигналом пробудження української нації зі сну байдужості у якому вона перебувала довгі 23 роки, який однак, викликає сум і біль за те, що волонтаріат в Україні став прагматичним лише з огляду саме на такий болючий розвиток подій в країні, а не з якихось інших причин. Іншим важливим фактором є і те, що ця спонтанність, однак, не набула ще правильної артикуляції, примінення і чітких напрямків діяльності, а саме ставлення держави до волонтерів бажає значно кращого. Тому це не може не підштовхувати до роздумів, пояснень і подальших чітких дій.

Сьогодні в Україні, на відміну від країн Західної Європи та західного світу, поняття «волонтер» є ще досить загальним, туманним, йому часто бракує чіткої дефініції, тобто визначення, існує і брак професійних спеціалізованих волонтерів та їх волонтерських асоціацій, а також окремих напрямків їх діяльності, тощо. Часто запитуючи волонтерів в Україні: «Ти є волонтером чого?», на таке питання волонтери не завжди можуть дати чітку відповідь. Загалом можна почути такі фрази: «ну ми збираємо речі чи засоби індивідуального захисту для солдатів або ми збираємо харчі для солдатів або ми займаємось моделюванням та розробкою дронів чи іншого знаряддя для наших в АТО або ж ми опікуємось переселенцями». Тобто бракує чіткого розуміння власної ролі та чіткого напрямку спеціалізації. Отже, слід розуміти, що волонтери є завжди волонтерами чогось: конкретної асоціації, конкретного заходу, події, установи, конкретної державної чи недержавної організації, тощо. Тобто не існує просто поняття «я волонтер» і баста. Інша проблема є і та, що навіть сьогодні в Україні, наскільки мені це відомо, не існує загальнонаціонального реєстру волонтерських асоціацій, наприклад (культурного спрямування, соціальної промоції, меддопомоги, спортивного напрямку, асистенції Українського Війська, цивільного захисту, що включає в собі також охорону культурної та архітектурної спадщини, охорону навколишнього середовища та захисту тварин, опікунів інвалідів Майдану чи АТО, опікунів безпритульних, і т. п.). Таких напрямків, насправді, є величезна кількість. І на завершення, в державі по сьогоднішній день бракує належних умов для якісної діяльності волонтерів. Про що йде мова? Мова йде про часткову деконтрибуцію (зменшення стягнення розміру податків) як для підприємців, які жертвують свої гроші на волонтаріат так і для самих волонтерів, які є членами волонтерських асоціацій, про їх соціальні і правові гарантії, про часткову державну фінансову програму для фінансування волонтерських асоціацій. Тобто існує величезна правова прогалина у законодавстві по відношенню до волонтаріату. Сам факт, що волонтаріат (волонтери і волонтерські рухи) в Україні є і діє — це вже феномен, тому держава повинна якумога скоріше заповнити цю прогалину, адже волонтери в Україні здійснюють колосальну діяльність для цілого суспільства, яку держава, де факто, не спроможна здійснювати!

Отже, після цього довгого вступу, в цій статті я з радістю поділюсь досвідом з читачем, який я набув живучи в ЄС, зокрема в Італії, яка в світі вважається найкращим і найпоширенішим зразком цього соціального феномену і постараюсь пояснити читачеві чому саме лише професійний волонтаріат є потрібний Україні, адже лише такий є ефективним і може дати суспільству конкретну допомогу на конкретні потреби.

Як народився волонтаріат (волонтерство)? Перший яскравий приклад волонтаріату ми можемо знайти у Святому Письмі у притчі про доброго самярянина, який побачивши знедоленого, змилосердився над ним і врятував йому життя. Натомість, волонтаріат або як це прийнято в нас в Україні називати волонтерство, як суспільний рух, виник на Заході. Роком виникнення дилетантського волонтерського руху, вважається 1859 рік. Саме в той час Анрі Дюран, відомий французький письменник-журналіст, вражений наслідками кривавої битви під містечком Сольферіно, подав ідею створення першої гуманітарної волонтерської асоціації під назвою «Червоний Хрест», діяльність якої б базувалась на таких універсальних цінностях як: життя людини, солідарність, активна громадянська позиція і здійснювалася б на волонтерських засадах, надаючи полоненим та пораненим, в незалежності від того хто вони, першу медичну допомогу. Кульмінацією розвитку та утвердження професійного волонтерського руху дослідники, однак, вважають саме ХХ століття. Після закінчення Першої Світової Війни, у Європі з’явилися люди, які були готові надавати допомогу тим, що постраждалим в наслідок війни. Саме той період посприяв масовому розвитку волонтерських асоціацій (в Україні — громадських організацій). До речі, дуже часто як в Україні так і за кордоном, не всі українці розуміють те, що громадська організація — це та ж сама волонтерська асоціація, яка об'єднує громадян-однодумців у одну сім'ю, адже створена вона на волонтерських (добровільних) засадах без жодного примусу з метою досягти ту чи іншу ціль заради добробуту цілої нації, а не власну. Тому в Україні сьогодні можна зустріти навіть такі парадоксальні назви як, наприклад “ВГО Асоціація будівельників”. Тому слід усвідомити, що Асоціація — це та ж сама ГО чи Всеукраїнська ГО. За кордоном ВГО має назву Національної Асоціації з-за умови, якщо така має свої офіційні представництва бодай у п'яти областях країни.

А тепер повернемось до основної теми. Отже, люди усвідомили, що «краще працювати разом, ніж воювати один проти одного». Невдовзі ця думка стала гаслом світового волонтерського руху. Пізніше, під егідою ЮНЕСКО, було засновано навіть Координаційний Комітет Міжнародної Волонтерської Служби (CCIVS) зі штаб-квартирою у Парижі, а у 1985 році Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію у відповідності до якої день 5 грудня став Міжнародним Днем Волонтерів в ім'я економічного і соціального розвитку всіх націй.

Чому волонтаріат є необхідним для держави та суспільства?

Волонтери — це справжнє багатство країни і тому волонтаріат необхідно поставити у центр її суспільного життя. Проте волонтери не повинні замінювати державні установи і їх функції, а лише допомагати їм у здійсненні їх державної ролі, яка спрямована на добробут та безпеку цілої нації.

В Італії дані про волонтерські асоціації і кількість волонтерів справді заслуговують на повагу. Сьогодні в Італії близько 6,5 млн. осіб здійснюють активну волонтерську діяльність у різних напрямках. Число рятівників-волонтерів Національної Служби Цивільного Захисту Італії перевищує 800.000 осіб разом з Товариством Червоного Хреста Італії, яке має своїх 150.000 волонтерів. Це її справжнє багатство, її додаткова передача у коробці передач державної машини. В Америці, наприклад, Товариство Червоного Хреста має 500.000 кваліфікованих рятівників-волонтерів, але щоправда це досить мало, адже населення Америки становить 361 млн. громадян. Проте, вони є і працюють.

Світлина сайту: emergency-live.com

Щедрість, яку волонтери дарують державі і суспільству щодня 365 днів на рік — це магма, яка є в дії і в Україні вона повинна знайти своє практичне місце. В протилежному випадку вона зупиниться і згасне, а отже, це може спровокувати повну неспроможність держави ГАРАНТУВАТИ своїм громадянам їх конституційні права і її повний дефольт! Солідарність, яка є пов'язана з емоційним фактором є ефемерною і державні мужі повинні про це пам'ятати. Спонтанність є важливим ресурсом, але її необхідно постійно вирощувати і доглядати, бо вона в собі може містити і небезпеку. Натомість будучи доглянутою, вона зможе дати сповна свої плоди.

Щоб зрозуміти те, що я маю на увазі, необхідно щоб читач заглибився у сутність терміну «солідарність», який не є незрозумілим чи невиразним сентиментом, ані не ґрунтується на простому альтруїзмі. Солідарність полягає у відчутті та розумінні необхідності інших. Це глибоке розуміння, яке наступає після усвідомлення соціальної різноманітності. Це тверде, реальне бажання зробити реальним загальне благо. Це йти на зустріч тим, яким право часто заперечується через бюрократію. Це брати участь у простих чи складних життєвих виборах, які становлять спільний національний інтерес. Це означає вийти за межі особистої сфери, своїх власних інтересів заради справедливості і свободи цілої нації. Солідарність — це не якась благодійна акція. Солідарність — це справедливість. Це взаємний обмін, спільне бачення, дух жертовності!

Ось на основі чого волонтери діють в цілому світі. Ось що таке волонтаріат! Ось у чому полягає сенс всього того, що ми, волонтери різних спрямувань та спеціалізацій з радістю робимо кожен день і не лише для того, щоб полегшити чийсь біль. Ми це робимо тому, що реально віримо у зміни, хочемо змінити стан речей і відновити справедливість там, де вона зазнала невдачі.

Чого ми волонтери прагнемо?

Як я вже казав, волонтери — це багатство країни, але вони не повинні замінювати державні установи і їх функції. У стані війни чи економічної кризи, держава чомусь прагне зіпхати на плечі волонтерів свій безпосередній обов'язок щодо ГАРАНТУВАННЯ своїй нації її конституційних прав, а отже і всіх найнеобхідніших послуг. Війна йде лише у двох областях, а не в цілій країні! Бажання зіпхати все на плечі волонтерів свідчить про переворот ролі державних інституцій і зраду цінностей Майдану. Ми, волонтери, є готові бути на боці тих, які терплять, страждають, потребують нашої допомоги чи порятунку, однак виключно у ролі помічників, а не держфункціонерів. Волонтери — це не лише ноги або руки держустанов коли це потрібно. Ми завжди готові дати свій внесок, проте ми повинні мати належні умови, щоб це робити. Більше того, ми волонтери, повинні бути в змозі говорити і, якщо це буде потрібно, навіть кричати, від імені тих, які для держави є невидимими!

Андрій Грицевич

активіст-правозахисник МцзВП ЮНЕСКО

рятівник-волонтер НСЦЗ Італії

Переглядів: 755 | Додав: Адміністратор
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Ми не співпрацюємо з українофобними, расистськими, порнографічними, піратськими та іншими аморальними сайтами. Відповідальність за достовірність фактів, цитат та інших відомостей, у тому числі і малюнків до статтей, у розділі новин, несуть автори публікацій, що містять гіперпосилання на джерело. Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на Інформаційне агентство УНІАН, суворо забороняється. При передруку наших матеріалів посилання (для Інтернету - гіперпосилання) на italawguide.at.ua обов’язкове.
Всі права застережено © 2010-2016