Передачі українською мовою виходять у середу з 08:00 до 09:00
Image and video hosting by TinyPic

L'UCRAINA E' AI CONFINI СON L'UNIONE EUROPEA E NON AI CONFINI CON L'EUROPA! 
УКРАЇНА - ЦЕ ЄВРОПА І МЕЖУЄ З ЄС, А НЕ ЗНАХОДИТЬСЯ НА МЕЖІ З ЄВРОПОЮ!










Неділя, 24.09.2017, 12:18









Неділя, 24.09.2017, 12:18

ЄВРОІНТЕГРАЦІЯ
НАВІГАЦІЯ
TICKET online
КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ
FRIENDS&PARTNERS
СТАТИСТИКА
UniCredit інформує
СОЦІАЛЬНА РЕКЛАМА
ТРУДОВА МІГРАЦІЯ
НАША КНОПКА

АКТУАЛЬНІ ВІДЕО
Вхід

Головна » 2013 » Червень » 11 » За що заробітчани повинні віддавати 15%-17%?
09:10
За що заробітчани повинні віддавати 15%-17%?

До мене дійшла правдива інформація про черговий крок нашого "славного" уряду й держави на шляху до "пакращення" рівня життя простого українського народу. Саме – трудового народу, а не еліти та олігархів.

Маю на увазі той факт, що держава в особі Національного банку України почала вираховувати з українських людей 15%, а то й більше, від суми грошових надходжень, які вони отримують від своїх рідних та близьких, що працюють за кордоном. У такий спосіб азаровський уряд намагається більше наповнити державну казну України.

Але я глибоко переконаний, що ці гроші не підуть на вирішення соціальних проблем українців, чи інші благородні цілі.

Я хочу нагадати пану Азарову та його свиті, що заробітчани, які працюють та заробляють гроші в інших країнах, уже сплатили цим країнам щомісячно державний податок. Адже ці країни дали їм роботу, тому вони, заробітчани – підтримують матеріально бюджети цих країн. У свою чергу, ці країни також проводять позитивну соціальну політику по відношенню до працюючих емігрантів.

А яку допомогу чи роботу дала їм Україна?!.. Адже вони змушені були – не від доброго життя! – податися в чужі краї в пошуках кращого життя та роботи, щоб допомагати своїм сім'ям та рідним.

А тепер керманичі нашої держави надумали "погріти руки" на цих тяжко зароблених грошах.

За що заробітчани чи їхні сім'ї повинні віддавати цих 15%-17%? Та чи справедливо таке, щоб з одного й того ж заробітку двічі вираховувати податок?

Коли заробітчани пересилають свої заощадження рідним на Україну, то вони вже матеріально допомагають державі. Адже прислані гроші осідають у країні, а це добре. Чи, може нашій рідній Україні не вистачає грошей для спорудження ще одного Межигір'я? Чи шикарних закордонних поїздок наших високопосадовців та нардепів, чи ще на щось подібне?

А чи знає пан Азаров та президент Янукович зі своїми командами, скільки гробів із тілами заробітчан за останніх 10-12 років прийшло в Україну? Нехай вони наведуть довідки з посольств України в тих країнах, де працюють українці, чи в Міністерстві закордонних справ України – та замисляться над тим, скільки українських дітей стали сиротами...

Гроші за кордоном нашим співвітчизникам даються ой як нелегко. Задарма в чужих країнах їм ніхто не платить. Інколи умови праці за кордоном доводять людей до відчаю. Я тут не голослівний, я знаю конкретні приклади. Але вони зараз зайві.

Раніше, років 10-15 тому назад по заробітчанських країнах "гуляв" український рекет. А тепер наша держава виступає в ролі "рекетира".

Я пригадую, що в ті часи, коли набирали все більшої кількості виїзди українців за кордон у пошуках кращої роботи та кращого заробітку, тодішній президент Леонід Кучма в ЗМІ говорив про цих людей як самих поганих людей суспільства, самих "не-патріотів" своєї країни. А, зокрема, жінки вважалися повіями, особами "легкої поведінки".

До чого недалекоглядною була ця людина, яка "кидала камінь у свій город". Адже якщо в країні, якою ти керуєш, склалася така ситуація в плані безробіття, то треба думати про серйозні кардинальні зміни й рішення такої проблеми для всього народу. Для того й президент, який повинен розумно управляти державою.

Ми вже більше 20 років думаємо й надіємося, що життя буде краще, а бажаного покращення в реальності не видно. Наші високопосадовці їздять у закордонні відрядження здебільшого для розваг, а не для того, щоб подивитися як інші живуть у світі; щось розумно перейняти; задуматись як правильно витратити кошти в державі та в реальності поліпшити життя людей у країні.

Багато держав нам готові протягнути руку допомоги. Але багато з них сумнівається, що ця допомога буде реалізована правильно.

Ми багато знаємо – а ще більше не знаємо – негативних прикладів діяльності високопосадовців нашої держави. Яка безмірна тяга до збагачення в деяких із них. Вони вже матеріально забезпечили свої родини до сьомого покоління. І ще їм мало.

Скільки людині потрібно для нормального життя?..

Наша країна – країна контрастів. Багато простого народу живе за межею бідності – я маю на увазі людей, які хочуть працювати, але не мають на це можливості. При цьому невелика, значно менша група людей не може впоратись з нечесно нажитим капіталом.

Я ніколи не повірю в те, що протягом свідомого дорослого трудового життя можна чесно заробити казкові мільйони. Простий українець здавна важко працював і не жив приспівуючи. Історія знає про те, що нашому брату вже доводилось й океан долати в пошуках кращої долі.

Я певен у тому, що коли держава "утрясе трудове питання", то більшість заробітчан повернуться в Україну – і працюватимуть, і житимуть на своїй землі.

Тому задумайтесь, панове урядовці, нардепи та президент країни: перш, ніж забирати в людей зароблене чесною важкою працею, потрібно створити умови в державі.

Для цього ви стоїте у керма цієї держави.

Іван Тимощук
Джерело: УП
 
Переглядів: 307 | Додав: Правознавець
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Ми не співпрацюємо з українофобними, расистськими, порнографічними, піратськими та іншими аморальними сайтами. Відповідальність за достовірність фактів, цитат та інших відомостей, у тому числі і малюнків до статтей, у розділі новин, несуть автори публікацій, що містять гіперпосилання на джерело. Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на Інформаційне агентство УНІАН, суворо забороняється. При передруку наших матеріалів посилання (для Інтернету - гіперпосилання) на italawguide.at.ua обов’язкове.
Всі права застережено © 2010-2017